Ми почали зустрічатися з Романом ще у школі. Спочатку все було добре. Після весілля почалися розбіжності. Роман не хотів йти на роботу. Він любив сидіти на канапі і дивитися футбол. Це був єдиний його інтерес. Я його кохала і надіялась, що він зміниться.
Потім я завагітніла і зраділа. Думала, що поява дитини змусить його піти на роботу. Мої сподівання не виявилися марними, Роман дійсно пішов на роботу. Влаштувався охоронцем. Так, згідна, робота не дуже, але хоч щось, він вже меньше дивився футбол вдома.
Коли донька пішла в садочок, Роман звільнився з роботи, сказав, що потрібно комусь дитину в сдочок заводити і забирати, а у мене робота з таким графіком, що я не буду встигати це робити. Заводив доньку в садочок і цілий день займався відлежуванням боків або ходив на пиво з друзями.
Мілана виростала дуже кмітнивою і самостійною дівчинкою. Вона все помічала. Одного разу вона мені сказала, що не потрібно заради неї жити з татом. Сказала, що підтримає мене в моєму рішенні, якщо я захочу з ним розлучитися.
В той час мені дуже подобався один колега. Нам було дуже приємно спілкуватися один з одним. Я розуміла, що як чоловік він мені більше підходить, у нас багато спільних інтересів. Тим більше, що донька все розуміє і буде легше розірвати цей нікому не потрібний союз.
Я уже збиралася поговорити з Романом про це, як він повідомив мені, що він взяв в кредит посудомийну машинку. От тепер мені не доведеться мити посуд, буде мені легше. Он як він про мене турбується… Радість яка! А нічого, що цей кредит маю я оплачувати зі своєї зарплати? Роман сказав, що у нас в сім’ї уже давно не все добре, тому він і вирішив мене порадувати, сказав, що влаштується на роботу.
Вперше за тривалий час я побачила піклування про себе і вирішила, що не буду поспішати з висновками, можливо є ще надія, що він зміниться. Я зробила вигляд ніби зраділа. З колегою бачилися лише по роботі. Донька нічого не говорила батьку.
Проте з часом обіцянки піти на роботу залишились обіцянками і в черговий час я отримала розчарування. Тоді все розповіла колезі, він мене вислухав, зрозумів і запропонував свою емоційну і фінансову підтримку. Я її прийняла і з часом ми почали зустрічатися. Вперше за тривалий час я відчула себе добре.
З часом виплатила кредит за посудомийну машинку, а Роман на роботу так і не влаштувався, далі продовжував пити пиво з друзями і просиджувати час перед телевізором.
Так пройшло півроку і я вже чітко починала розуміти, що мені нестерпно жити з цією людиною.
Я чудово розуміла, що дитина не втримає наш шлюб. Нова посудомийка мене взагалі не радувала, тим більше, що посуду у нас небагато і в основному забруднює його мій чоловік, от він його хай і миє в посудомийній машинці. А я її не хотіла.
Мій коханий Артем уже натякав на те, що хоче зі мною одружитися. Запитував, коли я вже розлучуся. Сказав, що нам так добре разом, навіщо ховатися. Я цілком згідна, мені вже теж набридла ця гра. Я прийняла остаточне рішення. Але знову щось пішло не так…
Цього разу Роман взяв в кредит велику суму грошей на ремонт квартири. Тепер уже він заявив, що сам цим ремонтом займеться, і на роботу вже піде сто відсотків, щоб кредит віддавати. Сказав, що ремонт допоможе освіжити наші стосунки. Але я вважаю, що якщо вже кобила здох – то потрібно з неї злізти.
Наша сім’я уже давно розпалась, завтра йду подавати заяву на розлучення.
