У мене є найкращий друг Василь. Він дуже добрий і співчутливий чоловік. Любить допомагати іншим людям. Василь працює волонтером і, крім того, завжди приходить на допомогу тим, хто її потребує.
Проте не завжди він отримував те, що віддавав. Були в його житті і неприємні моменти. Він рано одружився, дітей у нього з дружиною не було, вона не могла мати дітей. Можливо, це і на краще, бо його дружина та ще скандалістка. Могла кинути в мого друга важким предметом.
Одного разу після чергової сварки мій друг потрапив до лікарні. Тоді він зрозумів, що потрібно з нею розлучитися. Василь подав на розлучення і повернувся жити в село до батьків. Вони були дуже раді поверненню сина, та і допомога в господарсві їм була потрібна, бо вони уже були старенькі.
Він болісно переживав розрив з дружиною, але розум переконував його, що так буде краще. Життя триває. Василь завжди був оптимістом і вирішив, що ще обов’язково одружиться і буде щасливим.
Невдовзі він познайомився з багатодітною вдовою, яка мешкала неподалік, вони почали спілкуватися і вирішили одружитися.
Батькам Василя нова дружина Марія не подобалась, бо по селі ходили погані чутки про неї, але Василь нікого на слухав.
Василь переїхав в будинок до своєї нової дружини. Будинок був величезний та ще й господарство чимале.
Чим думав Василь, коли одружувався, невідомо…
Тепер усе господарство лягло на його плечі! Не було від кого чекати допомоги, ще й стареньким батькам потрібно було допомагати. Крім того, нова дружина вимагала, щоб Василь влаштувався на роботу.
Мій друг не мав вільного часу взагалі: то він по господарству працює у себе, то він допомагає батькам, то він на роботі. Це суттєво на нього вплинуло.
Якось я навідався до друга в гості, до мене приїхати у нього часу не було. Я аж злякався, коли його побачив! Василь схуд, під очима з’явилися синці, він аж постарів. А очі такі вже сумні…
Друг розповів, що вже не має сили щось робити. Діти його з розуму зводять, нова дружина постійно щось вимагає, а батьки ображаються на те, що він почав рідше до них приходити. На відпочинок часу немає взагалі, одного разу Василь взяв вихідний на роботі і поїхав в місто подалі від села щоб трішки перезавантажитись, то дружина разів сто до нього телефонувала і погрожувала з ним розлучитися, якщо він терміново не повернеться додому.
Мені дуже шкода мого друга, він так і не став щасливим у шлюбі. Боюся, що і з цією дружиною він розлучиться. Адже взаєморозуміння між ними немає, а вже про кохання і мови не може бути.
Як вони разом вживаються? Якби не терплячість Василя, то цей шлюб і дня не протривав би. Невже він не розумів, що йому буде важко?
Тим більше, що, по словам Василя, він не знайшов з дітьми Марії спільної мови, та і батьки його попереджали.
Складно знайти порозуміння з дорослими чужими дітьми тим більше, ящо їх мати не володіє хорошими людьським якостями.
Я маю надію, що Василь зможе знайти вихід з цієї ситуації і його особисте життя налагодиться. Батьки говорили йому про можливі наслідки такого одруження, але Василь поспішав одружитися, щоб заглушити біль від попереднього розлучення. Тепер на власному досвіді переконався,що рішення його було поспішним.
В такому випадку йому варто було пережити попереднє розлучення, навчитися бути щасливим наодинці, а тоді вже шукати собі нову дружину.
