Ти її к0ханець, чи як? Тепер все стало на свої місця! Що тобі потрібно, говори! – кри_чав знерв0ваний чоловік

Геннадій дивився телевізор, аж раптом задзвонив мобільний телефон. Номер був незнайомий, чоловік дуже здивувався, але слухавку підняв:

— Здрастуйте, вибачте за турботу, це Геннадій, правильно?

— Правильно. А я можу дізнатися хто це телефонує?

— Так, звичайно. Я – Віталій Семенович, хороший знайомий Вашої дружини. Взагалі, це вона мені дала номер телефону, просила зателефонувати, щоб…

— Тобто як це – хороший знайомий? — здивування Геннадія перетворилося на обурення.

— Це не важливо, ваша дружина просила Вам зателефонувати для того, щоб я порадив…

Ще і як важливо! А чому це я Вас не знаю, де ви познайомились?

— Отакої… — чоловік на тому боці слухавки важко зітхнув. — Тільки не потрібно ревнувати та, тим більше нервуватися? У мене є дружина і діти, я лікарем працюю, розумієте? Ваша Лєнка розповіла мені, що у Вас часто болить голова і попросила мене…

Лєнка?! А чому це Ви називаєте так мою дружину?! — ледь стримувався Геннадій.

— Та чому ж Ви так нервуєтеся?

— Бо тільки я і декілька близьких друзів можуть так її називати, а з усіма близькими друзями я знайомий. Хто Ви такий, щоб її так називати? Кум, брат, сват…

— Я її однокласник, з першого класу разом навчалися. Списував у неї постійно, ділилися з нею булочками, тому її так і називаю.

Ну якщо ділилися булочками, то, звичайно! — Геннадій вже не тямив себе від люті. — То може ще портфель додому їй носили?

— Заспокойтеся, будь ласка, і послухайте мене. Багато років уже пройшло, зараз це вже неважливо. — Віталій Семенович аж занепокоївся. — Як Ви себе сьогодні почуваєте, болить голова?

— Просто розколюється, тиск понижений, а тут ще Ви зі своїми булочками та щасливми шкільними роками – взагалі хочете, щоб я копита відкинув!

— Зачекайте, у Вас дійсно тиск понижений? — лікар не на жарт розхвилювався. — У Вас вдома є щось від сильного головного болю? Це серйозно, зі здоров’ям не жартують…

Досить мені уже зуби заговорювати своїми лікарськими порадами! — Геннадія було уже не зупинити. — Давай бігом кажи звідки знаєш мою дружину?

— Я ж казав, я Віталій Семенович, лікар…

Ти її коханець, чи як? Тепер все стало на свої місця! Що тобі потрібно, говори? Ти чому дзвониш, дізнатися як моє здоров’я і які в тебе шанси? Немає в тебе шансів ніяких, зрозумів? Ми щасливі разом і ти їй не потрібен!

— Та що ж це коїться… Я не збираюся перед Вами виправдовуватися чи щось пояснювати, це все мені вже набридло. Коли Олена прийде, то самі все у неї запитаєте…

— Оце хитрюга… Ти ж прекрасно знаєш, що вона сьогодні не прийде, бо поїхала до матері в село! А може вона і не в село поїхала, а з тобою зараз? Лежите собі двоє і смієтеся з мене? Дай-но їй слухавку, я їй все розкажу що до чого…

— Ви що, Геннадій? Немає її в мене і ні про яке село вона не говорила, я такого не пам’ятаю… Сказала тільки, що затримається на роботі, тому прийде додому пізніше, ніж завжди, ось тому я Вам і дзвоню. Сказала, що у Вас часті мігрені та щоб я Вам порадив які ліки випити та що робити коли понижений тиск…

— Та ніяких мігреней у мене немає! Ото вже вона якась дурепа. Не даремно її дівоче прізвище Курочкіна.

— Зачекайте… яка ще Курочкіна? Ой, пробачте, будь ласка… Я на цей номер я зателефонував? — чоловік назвав номер.

— Ні, Ви помилилися… Мій схожий, але закінчується на п’ятірку, а не на четвірку.

Непорозуміння вийшло… Я перепрошую. — з того боку дроту поклали слухавку.

Геннадій сидів непорушно в повній тиші ще декілька хвилин намагаючись зрозуміти, що це тільки-но було, а потім дістав апарат для вимірювання тиску. Напевно, він ще нижче впав, а голова ж то як болить.

Оцените статью
Ти її к0ханець, чи як? Тепер все стало на свої місця! Що тобі потрібно, говори! – кри_чав знерв0ваний чоловік