Ми з дружиною колись жили у селі, а вісім років тому вирішили переїхати у місто. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, а потім продали свій будинок в селі і взяли кредит. За ці гроші ми купили двокімнатну квартиру. Через деякий час у нас народився син. Ми з дружиною важко працюємо, щоб мати все необхідне.
Наші родичі зі села часто до нас приїжджають і живуть у нас в квартирі декілька днів. Вони думають, що ми маємо їх приймати у себе вдома і навіть не запитують чи ми цього хочемо. Ми не проти, щоб вони гостювали у нас, але інколи хочеться побути самим.
Останнього разу ми були шоковані поведінкою родички і не знали, як поводитись у цій ситуації.
Моя сестра вирішила переїхати жити в місто і попросила пожити у нас поки вона не знайде роботу та житло. Ми не змогли їй відмовити, тому вона приїхала до нас.
Коли вона прийшла до нас, то купила шоколадний торт і ми його ввечері з’їли. Це було єдине, що вона зробила добре для нас.
Протягом двох тижнів вона шукала роботу в місті, а ввечері сиділа за комп’ютером і бавилась комп’ютерні ігри. А потім сестра почала шукати роботу не так активно, а через декілька днів вона припинила її шукати. Наталя тепер увесь день бавиться комп’ютерні ігри, їсть їжу, яку я купив і лежать на дивані.
Потім сестра почала займати мою шафу і тихеньку окупувала нашу квартиру. Коли я її запитував, як в неї справи і коли вона знайде роботу, вона відповідала, що не знайшла нічого підходящого, а за копійки працювати не буде.
Минув місяць і Наталя почала говорити моїй дружині, що приготувати на обід, а мені, які я продукти маю купити в магазині. Одного вечора Світлана не витримала і сказала, що маю попросити свою сестру поїхати з нашої квартири і вона права. Ми довго терпіли і чекали, що вона знайде роботу та орендує квартиру, тому зараз час їй сказати, щоб вона повернулась додому.
Я вирішив поговорити з Наталею ввечері, але коли я прийшов, то побачив, що сестра заставляє мого сина йти у магазин за журналом. Я сказав, що він нікуди не піде. Вона попросила, щоб я пішов їй за журналом і сказала, що в нас дуже лінива дитина. Ми мали навчити сина виконувати прохання дорослих.
Я розізлився і сказав сестрі все, що про неї думаю. Викинув з шафи всі її речі і сказав забиратись геть з нашої квартири. Вона образилась на мене зібрала свої речі і поїхала у село.
– Я більше ніколи до вас не приїду і не буду з тобою спілкуватись. Більше сестри у тебе немає! – сказала вона перед тим, як вийшла з квартири.
Вона усім розповіла, що я безсовісна людина і вигнав її на вулицю. До мене зателефонувала мати і сказала вибачитись перед Наталею, але я не буду цього робити.
Після того, як я вигнав сестру родичі перестали до нас приїжджати у гості. Але я не впевнений, що так буде завжди, думаю, що деякий час вони знову захочуть в нас жити.
