Миколі було двадцять чотири роки коли він освідчився Олені. Їй тоді виповнилось двадцять два роки. Молоді люди були щасливими разом і справили невелике весілля.
Вони не були схожими на звичайні сімейні пари, бо не хотіли сидіти вдома, їм подобалося подорожувати. Вони мріяли побачити увесь світ.
Подружжя вирішило займатись бізнесом і через деякий час почало дуже добре заробляти. Вони завжди шукали щось нове і цікаве у житті та ніколи не сиділи на місці. Багато їздили, плавали у морі, катались на лижах і могли тижнями жити в горах у наметі.
Олена любила спортивний одяг, а Микола не переймався через те, що його дружина не одягає плаття. Він познайомився з нею коли вони обоє катались у парку на велосипедах і він випадково збив її. А потім виявилося, що у них дуже схожі погляди на життя.
Батько і мати Миколи були однолітками, їм було уже шістдесят чотири роки. Вони мріяли про онуків і часто про це говорити синові, а він їм відповідав, що не готовий бути батьком.
Незважаючи на те, що молоді люди не затримувались довго на одному місці вони були розсудливими та розумними людьми. Вони багато заробляли і витрачали велику частину заробленого на подорожі. Микола був талановитим дизайнером, а Олена допомагала йому з бізнесом.
Минуло декілька років і люди вирішили, що хочуть маленьку дитину. Одного разу Микола приїхав додому і розповів батькам, що вони стануть бабусею та дідусем. Вони були дуже щасливими і вітали молодого батька.
Під час вагітності Олена почувалась не дуже добре та не змогла проводити час, як колись. Її чоловік подорожував, а вона була змушена сидіти вдома. Жінка розуміла, що вона має зараз потерпіти, а після народження дитини усе зміниться і вона сподівалась, що зможе знову жити, як колись. Але це було не так.
Через деякий час у подружжя народилась маленька дівчинка з блакитними очима. Дідусь і бабуся дуже раділи народженню онучки, але не Олена, вона зрозуміла, що тепер її життя зруйноване і вона не зможе здійснити мрії, бо буде змушена сидіти з дитиною.
Жінка вирішила не годувати грудьми і знайти для дитини няню. Свекруха не хотіла, щоб онучку доглядала чужа людина, тому вирішила доглядати за дитиною самостійно.
Коли їхній дочці було два місяці молоді батьки вирішили переїхати жити у Францію. Вони уже давно мріяли про переїзд і зараз у них була така можливість. Але дитину вони з собою брати не хотіли. Микола сказав матері, що вони повернуться за дочкою коли закордоном стануть на ноги.
Минуло шість місяців, а потім один рік, а вони так і не повернулись. Через три роки на декілька днів Микола і Олена приїхали до дочки. Вони були щасливими та усміхненими. Дитину забирати не хотіли, сказали, що будуть і далі забезпечувати її матеріально. Пообіцяли забрати дівчинку коли їй буде шість років.
Дідусь з бабусею усе роблять для того, щоб їхня онучка була щасливою. А вона їх дуже любить, а рідних батьків не впізнає.
