Мій син два роки тому розлучився з дружиною. Вони разом прожили тринадцять років. Спочатку у них все було добре, а потім він завів собі коханку. У них тоді з невісткою було двоє дітей. А коли Наталя народила третю дитину, то він уже не приховував свою коханку від дружини. Коли про зраду дізналась невістка, то одразу подала на розлучення. Сказала, що терпіти таку поведінку чоловіка не буде.
Андрій не приходив до дітей, хоч аліменти вчасно платив. Він залишив дружині і дітям свою двокімнатну квартиру. Я вважала, що мій син скоїв дурницю коли зрадив дружину, тому старалась допомагати Наталі всім чим могла.
Мені було її дуже жаль і дітей. Я дуже люблю онуків і вони ні в чому не винні. Я приїжджала до невістки кожного тижня і сиділа на вихідні з дітьми, щоб вона могла відпочити. Завжди купувала онукам подарунки і давала їм гроші. Вони знали, що я їх люблю і добре ставились до мене. Коли діти підросли і вчились в школі, я вчила з ними уроки і водила їх до репетиторів. Наталя багато працювала, тому не мала багато часу. Вона заробляла добре, але у неї троє дітей, тому я давала їй гроші.
Ми з невісткою добре ладнали незважаючи на те, що я матір її колишнього чоловіка. Вона була задоволеною, що я допомагаю їй з дітьми.
Одного разу я сиділа з онуками до вечора і надворі почалась хуртовина. Дув сильний вітер і було дуже холодно, тому я вирішила залишитись ночувати у Наталі. У таку погоду їхати додому було б нерозважливо.
Невістка і сама хотіла мені запропонувати залишитись, бо розуміла, що мені буде нелегко добратися додому. Вона постелила мені у дитячій кімнаті, я лягла спати на розкладне крісло.
Коли я була у дитячій кімнаті, то почула, що хтось постукав у двері. Це був чоловік, я чула, як вони розмовляли. Коли я прокинулася вранці, то його в квартирі уже не було. Я не розуміла, як вона може з кимось зустрічатися, у неї ж діти є. Вона має увесь вільний час присвячувати їм.
– У тебе вчора був гість? – запитала я у невістки.
– Так. Його звати Микола і ми уже декілька місяців зустрічаємось.
Я була здивована і хотіла на неї накричати, але стрималась.
Коли я приїхала додому, то не могла заспокоїтись і вирішила з невісткою поговорити. Я зателефонувала до неї і сказала:
– Ти не можеш зустрічатись з чоловіком, у тебе діти! Ти маєш думати про них, а не про своє особисте життя! Ти маєш бути відповідальною матір’ю!
– А ваш син переживав за дітей коли завів коханку? – відповіла вона.
Я не знала, що їй відповісти. Мені було дуже образливо і я більше не хотіла бачити свою колишню невістку. Але за онуками я дуже сумую і знаю, що вони ні в чому не винні.
Тепер я не знаю чи спілкуватись мені з Наталею. Як ви б вчинили на моєму місці?
