Я завжди думала, що людей потрібно підштовхувати до кращого життя, давати їм вудку, а рибу нехай самі ловлять. Але на практиці виявилось, що деяким людям краще не допомагати, бо можна зіпсувати собі нерви. Вони не оцінять твого доброго вчинку і зроблять тебе винним у своїх проблемах.
Я вирішила своїй сестрі допомогти і оплатити їй курси. Наталя завжди мені розповідала, що мріє працювати у салоні краси і бути перукарем. Їй подобалось робити зачіски, тому одного дня я вирішила здійснити її мрію.
Я сказала, сестрі що заплатила за курси і тепер вона зможе стати перукарем. Вона дуже зраділа, але пожалілась мені, що немає у що одягнутись. Мені довелось купити їй новий одяг. А потім Наталя не мала з ким залишити дітей і я сказала, що буду з ними сидіти.
Я думала, що я таким чином допоможу сестрі стати на ноги і працювати на роботі, яка буде їй подобатись. Але перше заняття вона пропустила, бо переплутала час, а на другому не хотіла сидіти, бо їй було нудно. Вона вимагала у викладачів гроші назад за курси, бо вирішила на них не ходити. Вони їй віддали їх, бо не хотіли псувати собі нерви.
Коли я поцікавилась чому вона не хоче ходити на курси, то вона відповіла, що вона не хоче витрачати на них свій дорогоцінний час. Наталя ще й накричала на мене через те, що я її на них записала. Сказала, що я могла б допомогти їй грошима, а не записувати на курси.
Я вирішила, що більше нікому не буду допомагати, адже мої старання не оцінять. Сестра могла закінчити курси і знайти хорошу роботу. Але вона не захотіла, їй краще сидіти вдома і нічого не робити.
