Близько року тому мені у спадок від мого дядька дісталася однокімнатна квартира. Дядька Олега я дуже любила й часто його провідувала ще задовго до його смерті. Але в мене навіть у думці не було, що дядько вирішить залишити мені свою квартиру, адже у нього є рідна донька. Щоправда, вона ніколи не цікавилася його справами, навіть не була з ним в останній дні його життя, тому підозрюю, що це й стало вирішальним чинником у виборі спадкоємця на його житло.
Але хтось би тільки зрадів від того, що отримав такий цінний подарунок від далекого родича, а мені тільки клопотів добавилося. Я не знаю, що робити з цією квартирою!
Тепер у мене назріває конфлікт з мамою, бо вона переконує мене, що квартиру треба віддати моєму молодшому братові. Мовляв, мені й так є де жити, в мене чоловік має трикімнатну квартиру ледь не в самому центрі міста, а ця хай буде братові. Бо він молодий, йому треба вже мати свій куточок, а ця квартира нехай стане для нього початком. “В майбутньому, дай Боже, щось краще собі придбає, а поки хай поживе у квартирі дядька Олега” — заявила мені мама.
Вона була не готова до того, що я їй відмовлю й не дам ключів брату. Я дала мамі зрозуміти, що такої халяви не буде. Дядечко обрав мене не просто так. З братом він майже ніколи не спілкувався, та й брат не відчував до нього такої прихильності, як я.
Коли мама зрозуміла, що я так легко не віддам отриманий дарунок, запропонувала другий варіант — продати квартиру й поділити гроші порівну. Але я знову ж таки відмовилася так зробити. Чому я повинна ділитися з братом!? Чому я не можу розпорядитися своїм майном самостійно? Коли я поставила ці питання мамі, вона назвала мене поганою сестрою й сказала, що якби Андрій, мій брат, був на моєму місці, він би не роздумуючи поділився зі мною, а я — просто жадна й егоїстична сестра.
Ну хай буде так! Але в мене є донька, яка в майбутньому цю квартиру як на дорозі знайде. Це буде її житло й вона зможе розпоряджатися ним, як забажає. Це моя інвестиція у її майбутнє. А поки я буду здавати квартиру, щоб вона даремно не стояла й хоч якісь кошти приносила. А братові я її точно так просто не віддам. Можу продати йому, але задаром — це вже занадто таке вимагати!
