Класна керівничка Олени викликала її до школи, вона хотіла покарати дівчинку, але батько учениці розізлився на вчительку коли дізнався причину через яку вона сварилась на неї.
Галина Іванівна говорила телефоном Олександру, що його дочка погодилась неприпустимо, вона була розлюченою на дівчинку. Чоловік відпросився з роботи, бо хотів якнайшвидше поговорити з вчителькою.
– Галино Іванівно, я батько Олени. Що трапилось?
– Я хочу поговорити з вами на дуже серйозну тему. Учні у нашій школі так ніколи не поводились, вона продавала дівчатам обручі для волосся.
– Я не розумію у чому суть проблеми. Вона молодець!
– Але так не можна поводитись!
– Вона ці обручі зробила сама. Вона продавала їх під час уроку? – запитав батько.
– Ні, вона продавала їх під час перерви.
– Я не розумію у чому проблема?! Вона ж не заставляла нікого їх купувати? Вона не відбирала гроші у однокласниць?
– Ні.
– Але чому ви тоді викликали мене до школи? Чому ви на мою дочку сварились? Для того, щоб прийти до вас я був змушений відпроситись з роботи, а в мене сьогодні була важлива нарада.
Вчителька не чекала такої реакції від батька дівчинки. Вона навіть не знала, як йому пояснити у чому саме провинилась її учениця. Але батько Олени продовжував говорити.
– Моя дочка продавала обручі, вона нічого погано не зробила. Вона добре вчиться і вчасно виконує домашні завдання. Я не розумію у чому ви її звинувачуєте?
– У школі торгувати обручами не можна! Це навчальний заклад!
– А якщо моя дочка безкоштовно роздавала обручі, ви б їй робили зауваження?
Вчителька нічого не відповіла.
– У неї є невеликий бізнес. Я не розумію чому ви через це викликали мене до школи.
– Але Олена торгувала у приміщенні школи! – сказала вчителька.
– Ніде не написано, що в школі заборонено торгувати.
– Але це школа і не потрібно її перетворювати на базар! Ніхто з учнів тут не продає!
– А у їдальні їжу роздають безкоштовно?
– Ви розумієте про що я вам говорю. – зі злістю сказала вчителька.
– Ні, я вас не розумію! У правилах школи ніхто не написав, що торгувати учням не можна. Значить, вона нічого поганого не зробила. Я не можу з вами більше говорити, я маю йти на роботу! – відповів батько дівчинки.
– Ви маєте поговорити з дочкою, нехай більше не продає обручі однокласницям.
– Так, я з нею поговорю і похвалю її. А ще дам гроші для того, щоб вона зробила додаткові браслети. А вас попрошу не викликати мене до школи, якщо у цьому немає потреби. Ви забрали у мене дорогоцінний час, більше такого не робіть.
Я думаю, що діти не тільки мають добре вчитись, а й мають вирости незалежними і впевненими у собі людьми. Вони мають вчитись заробляти гроші з дитинства, щоб потім стати успішними людьми. Якщо їм не дозволяти розвиватись, то вони не зможуть знайти себе у майбутньому. Я хочу, щоб моя дочка виросла самостійною, впевненою у собі дівчиною, яка дасть собі раду у житті.
А як ви думаєте, чи правильно виховує батько Олену? Чи може торгувати у школі вона власноруч зробленими обручами?
