Яна бігла до мами. Батько пішов від неї. Вони прожили разом майже сорок років. Батько зібрав речі і пішов жити до іншої жінки. Ось так, в шістдесят з хвостиком, чоловік вирішив змінити своє життя. Яна не могла в це повірити. Мама, напевне, хвилюється, горює. Вона все життя прожила з батьком, а він пішов від неї без тіні жалю. Мама довго не говорила Яні про батьків вчинок. Вона дізналася про це тільки через місяць!
Мама відчинила двері. Яна очікувала побачити заплакану жінку. Вона продумала заспокійливу промову. Купила мамині улюблені фрукти.
Валентина посміхалася. На її обличчі не було і тіні смутку. Вона жваво провела дочку на кухню. Заварила їм смачний чай. Весь час говорила про своїх нових подружок. Вона познайомилася з ними на танцях. Валентина почала ходити на сальсу. Їй надзвичайно сильно подобався цей стиль танцю. Її вчитель нахвалював. Називав найкращою ученицею.
Мама сяяла. Вона коротко постригла волосся. Зробила модне фарбування. Валентина нафарбувала нігті в червоний, чого раніше ніколи не робила. Вона почала фарбуватися та носити спідниці. В свої шістдесят, жінка виглядала на всі тридцять! Яна нічого не розуміла. Невже мама не сумує за батьком? Вона не виглядає, як жінка, яка вбита горем.
Валентина сміялася зі здивованого обличчя доньки. Вона широко посміхнулася і почала пояснювати Яні свою поведінку.
- Доню, я сумую за твоїм батьком. Життя з ним було нестерпне. Він забороняв слідкувати за собою. Завжди жалів грошей на мою косметику чи хороший шампунь. Ми мили голову господарським милом! – Яна скривилася, згадавши своє дитинство і те дурнувате мило. Так, їй теж мили ним голову. Голова після нього жахливо свербіла. – Диви, який гарний шампунь я придбала! – Хизувалася Валентина. – З ароматом лаванди.
Це були не всі зміни. Валентина придбала сукні та підбори. Вона викинула всі батькові речі. Особливо вона ненавиділа його бібліотеку. Там були самі лише фентезі романи, які Валентина не могла терпіти. Вона не хотіла їх читати, але чоловік змушував. Він любив обговорювати прочитане. Ніхто з друзів не розділяв його хобі, тому він діставав ним дружину. Валентина любила історичні романи. Вона вивчилася на історичному. Чоловік критикував її смаки, тому жінка читала улюблені книги потайки. Валентина сказала книги на телефон. Читала на обідній перерві, або, коли чоловік був на роботі.
Валентина ненавиділа килими. Вони збирали пилюку та пісок. Пилосос не допомагав. В хаті було повно волосся, яке Валентина постійно вичищала щіткою. Бувало, в неї весь день йшов на прибирання. Жінка ненавиділа ті килими. Чоловіка все влаштовувало. Він забороняв знімати килими. Його оселя здавалася не затишною без них. Скільки разів Валентина просила зняти їх. Голу підлогу можна хутенько підмести, стерти вологою ганчіркою і йти по своїм справам. Чоловік на це відповідав:
- Тобі важко килими почистити?
Легко таке говорити, коли не він їх вичесував! Як тільки чоловік пішов, Валентина одразу зняла всі килими. Вони були важкими та пильними, хоча Валентина чистила їх два тижні назад. Вона винесла їх на смітник і навіть не втомилася! Ті килими так допекли жінці, що вона бажала позбутися їх якомога швидше.
Після чистки квартири, Валентина одразу записалася на танці. Вона давно думала про це хобі. Майже двадцять років жінка мріяла танцювати. Чоловік знав про бажання дружини, але забороняв на них ходити. Він вважав, ніби жінка повинна весь свій час приділяти сім*ї. Хобі буде його забирати, тому чоловік забороняв Валентині цікавитися хоч чимось.
- Доню, я безмежно щасливо, що твій батько пішов! Нарешті я буду жити! Дякую, тобі, Господи, за таке щастя на старості років!
