З народженням нашої дитини, я почав помічати зміни в поведінці моєї дружини. Вона стала ніби відсторонена від всього. Навіть на плач малюка реагувала з великим запізненням, а коли врешті підходила, то всім тілом показувала, як же її вся ця справа дратує. Спершу я гадав, що мені це все тільки здавалось. Проте ні. Мої друзі, батьки та рідні також це помітили. На пряму ні хто нічого не говорив, проте намагались делікатно запитати в чому ж справа?
Минулого тижня взагалі сталась така річ, яку я бачив тільки в серіалах. Моя дружина сказала, що йде до магазину,бо малечі потрібно купити теплі носочки та памперси, а мене залишила сидіти з малечею. Не було її дуже довго. Більше двох годин. А магазин, на хвилиночку, знаходиться в сусідньому будинку. Я вже починав хвилюватись. Син проснувся, та хотів їсти. Погодувати я його не міг, бо йому ще тільки три місяці, самі розумієте грудне годування…
На дзвінки дружина не відповідала, а згодом взагалі вимкнула телефон. Звісно, я бачив, щощось не так, але навіть подумати не міг, що вона просто втече. Якщо ж їй було так погано поруч зі мною, то потрібно було просто поговорити. Всі питання вирішуються в розмові...
В решті решт, я так і не знайшов дружину. Через тиждень подав заяву до поліції на пошук. Через декілька днів у дверях знайшов записку “не шукай мене. Я не повернуся. Піклуйся про нашу дитину. Ти чудовий батько, не такий, як матір…” Навіть незнаю, як реагувати на таке…ніби і потрібно її повернути, а ніби і потреби немає. Вона ж сама втікла. Єдине як мені це все дитині згодом почснювати…
