Я працюю вихователем уже досить довгий час і тому я бачила різні сім’ї. Як заможних, середнього класу та дітей, яких мені зовсім шкода – діточок із сімей з проблемними батьками.
З самого ранку чекаючи дітей на дитячій площадці, коли батьки перед роботою приведуть до дитячого садочку, ми вже бачимо в якому стані батьки та які їхні діти. Є батьки, які з самого ранку ледь стоять на ногах приводять уже роздратованих дітей.
Ці крихітки з радістю біжать до нас та з дуже щирими обіймами, ручками обхвачують наших вихователів. Для діточок дитсадочок як щось неймовірно. Вони тут гарно харчуються, сплять в чистих та теплих ліжечках. З ними займаються вихователі та грають з дітками в різні цікаві гри. Але найбільш корисне, це спілкування з однолітками від яких вони можуть перейняти щось корисне.
Одного дня до нас зранку уже не дуже тверезі батьки привели Марічку та Дениску. Дівчинці на той час було чотири рочки, а братику п’ять. Хлопчик та дівчинка були в одній групі, так вирішило керівництво дитячого садочку. Разом діткам легше проходити адаптацію та й вони весь час були не розлучні. Марічка у свої чотири рочки не дуже гарно розмовляла, а Дениска навпаки, вгомонити не могли, весь час щось розповідав.
От і того дня, не встигли нетверезі батьки піти за територію дитячого садочку, як Дениска почав сваритись на них. Хлопчику п’ять рочків, а розмови у нього як у старого воркуна. Батьки весь вечір тримали на вулиці дітей. Тому що до них завітали якісь там гості. На скільки ми й раніше чули від Дениски, то до них додому весь час хтось заходив. В той вечір, ми так зрозуміли, що про дітей зовсім забули, а згадали серед ночі, коли деякі товариші вирішили піти додому. Та коли відкрили двері, побачили сплячих дітей під дверима. Ще й нагримали на них, мов де вони так довго вештались. А коли дітки опинились у своїй кімнаті, то решта гостей, які залишились вдома до ранку, заважали дітям спатки своїми п’яними розбірками між собою.
І це вже було не в первий раз. Коли дітей п’яні батьки приводять в садочок і в такому ж стані забирають додому. Але того дня про цих дітей батьки зовсім забули. Ми дочекались до половини восьмої вечора, за дітьми ніхто і не з’явився. Ми з вихователем вирішили відвести самі. Дітки дорогу додому знали самі. Жили вони практично поряд біля дитячого садка. Коли дійшли до квартири, стояло сперте алкоголем повітря. Таке враження, що завітали до спиртового заводу. Дзвонили, стукали у двері, ніхто не відповідав. Почали дзвонити на мобільний, але все одно тиша. Нічого не залишалось, як забрати дітей додому. Наступного дня, щоб хоч якось привести цих неблагополучних батьків до відповідальності, повідомили органи опіки, про байдуже та безвідповідальне ставлення батьків до дітей.
На перший раз їм дали випробувальний термін один місяць з постійним наглядом органів опіки. Після того випадку більше не повторювалось, що про цих діточок забули. Батьки завжди приходили вчасно та у тверезому стані. Я дуже сподіваюсь, що батьки після того випадку переосмислили своє відношення та ставлення до своїх дітей.
