Нещодавно потрапила я до лікарні в черепно-лицьову хірургію. Довелося мені видаляти відразу чотири зуби мудрості, бо через них всі інші зуби тіснились та починали кришитись. Нічого серйозного, проте тиждень довелося бути під наглядом хірурга. Проте така дрібничка спровокувала одну ситуацію, яка потягнула за собою низку інших.
Якимось чином, я потрапила до палати, де лежала пожила жінка, як виявилось, добра знайома моєї свекрухи. Я не зізналась їй відразу про те, хто я така, тому дізналась про себе дуже багато нового та цікавого.
Моя люба свекруха, ніби накупилась їздити по селах до своїх подруг, та розказувати, яка невдячна у неї невістка. В гості не приїздить, вдома в неї не прибирає, їсти не готує. А коли й приїде, раз в рік, то забере все з морозильної камери, обізве, накричить, та їде назад до свого міста. Коли бідна-нещасна свекруха сама вибереться в гості до свого синочка, то я, така підла гадюка, наговорю його проти мами коханої, що той навіть і двері їй не відкриє. Онуку її єдину також налаштовує проти баби. Весь час розповідаю, що баба дурна, нерозумна та скандалить з усіма, кому на очі трапиться. Та це все лише квіточки. Ось що найбільше вразило ту жінку, так це те, що я заправляю місцевими нелегальними справами. До того ж сама вживаю незаконні речовини. П’ю, поки не впаду з ніг і влаштовую нічні скандали чоловіку та дитині. Оце так-так… Чесно сказати, сюжет для мене походив більше на сценарій фільму в жанрі екшн, ніж на моє життя, яке й мелодрамою не назвеш. За винятком днів, коли в гості дійсно приїздить свекруха так доводить до істеричних сліз, що я потім ще декілька місяців маю заспокійливі пити, бо руки труситись не перестають.
-Знаєте, Євгеніє Вікторівна, ось все це, що ви мені розповіли, я запам’ятаю, та перекажу своєму чоловікові.До речі, я ж так і не представилась. Мене звати Іра, я та сама безтолкова невістка. Після тижня проведеного зі мною пліч-о-пліч, Вище вірите у ті брехні?
Жінка округлила очі, нічого мені не відповіла, а поспіхом вийшла з палати. Я вирішила їй зізнатись у тому хто я така, в останній день разом. Щоб вона сама могла порівняти всі ті байки з реальною моєю поведінкою.
Мені так образливо за таке ставлення до мене. Невже свекруха сама ніколи не була невісткою? Я ж завжди намагалась догодити їй та свекру. Навіть коли вони до нас в гості приїздили, я їм в дорогу назад робила завжди бутерброди та давала гарячий термос з чаєм. Невже, аби я поводила себе так, як вона всім розповідає, було б краще, ніж моє реальне ставлення?
Проте врешті, це остання капля. Чоловік після цієї історії також не витримав. Через місяць ми нікому нічого не повідомляючи просто переїхали жити до іншого міста. Жити стало спокійніше та легше. Тепер свекруха мало не молиться, щоб ми сказали де тепер живемо. Але ми вже навчені. Спілкування виключно телефоном. Хоч вона й того не заслуговує.
