З чоловіком ми одружились, коли мені було шістнадцять років. Так, все сталось саме через незаплановану вагітність. Це був мій одинадцятий клас. Черговий клас, куди я ходила, щоб відзначитись, або просто не ходила, а шукала заробітку, щоб купити хоч щось поїсти. Де були мої батьки? Вдома. Ну, або десь у своїх дружків, п или, поки носом не полізе. Що робить в цей час їхня донька, їм було начхати. Батько почав пити після того, як на чергових змаганнях з лижного спорту зломав ногу. Лікарі не змогли її врятувати. Зломану частину довелось видалити. Хрест на такій успішній кар’єрі. Батько не витримав, та пустився у всі тяжкі. Мама за ним слідом. Мені тоді було всього п’ять років, проте я вже все розуміла. Деякий час я жила у бабусі. Від неї та дізналась основи життя та отримувала батьківську любов. Потім її не стало, та мені довелось повернутись в чужу для мене родину. Ось так я й росла, ніби бур’ян біля дороги.
Одного дня, коли я знайшла черговий підробіток, мені допомагав молодий хлопець. На той момент йому було вже двадцять років. Я закохалась по самі вуха. Він запросив мене ввечері до кіно. Після провів мене додому. Через пару місяців я вже дізналась, що вагітна. Мене огорнув страх та паніка. Кому я потрібна буду, якщо хлопець відмовиться від дитини? Батькам? Я їм одна не потрібна, а тут ще й малесенька дитинка. Проте мої страхи були марні.
Коли я розповіла про вагітність коханому, він зрадів, відразу повів знайомити з родиною. Батьки виявились просто чудовими. Вони були щасливі поповненню, обіцяли у всьому допомагати. Коли свекри запитали про мою родину, чи вони знають про вагітність, я не знала, що сказати. Мені було соромно. Дуже. Розповіла, все як є. Звісно, всі були шоковані, проте поставились з розумінням. Допомогли мені поїхати забрати всі мої речі. Їх хоч й не багато, але самій було б тяжко везти.
Зараз нашій малечі вже півтора рочка. Свекруха мені у всьому допомагає, підтримує та ненав’язливо навчає. Гуляє з малечею на вулиці, щоб я могла відпочити трішки. Часто та дуже смачно готує. Вона замінила мені мою рідну матір. Коли ми з чоловіком одружились, я знайшла не тільки кохання, а й родину, яка мене прийняла та полюбила. Жодного докору я не мала, що роблю щось не так, чи забагато хочу. Ні. Я безмежно вдячна долі за них.
