Хочу розповісти дуже цікаву історію, яка відбулася з моїм двоюрідним дядьком. Жив він поруч біля нас по сусідству та практично все життя ми дуже тісно товаришували. Разом з його синами ми проводили весь вільний час. А його тітка нас балувала смачними жареними пиріжечками. Інколи, деякі вихідні, ми: наша сім’я та сім’я Василя Петровича проводили разом. То шашлики жарили, то на рибалку ходили. Тому коли померла наша сусідка-тітонька, ми як могли підтримували нашого улюбленого сусіда.
Чотири роки він прожив один. Діти повиростали та вилетіли з батьківського гніздечка, а Василь Петрович весь час намагався себе чимось зайняти. То він пасікою займеться, то огородніми справами, а згодом вирішив зайнятись вирощуванням квітів. Та так зайнявся, що переросло воно в хобі, а хобі в прибуток. Живемо ми в сучасному світі, та завдяки інтернету знайшов собі друзів по інтересу і почав спілкуватись, ділитись своїми знаннями та новими вирощеними квітами. Від друзів дізнавався дуже багато нового і на практиці втілював нові знання.
В цей період Василь Петрович дуже тісно почав товаришувати зі своїм тезкою Василем Івановичем. Не було такого дня, щоб вони не були на зв’язку. Весь час у кожного виникали якісь питання щодо вирощування, удобрення та догляду за квітами. Ділилися фотографіями своїх улюбленців або нових видів, які вони намагались виростити. Спілкування переросло в дуже тісний контакт та кріпку дружбу.
Одного дня, ми вирішили завітати до сусіда в гості. Забрали батьків, накупили та намаринували м’яса та вирушили до Василя Петровича. І яке наше було здивування, коли ми побачили дуже цікаву та гарну на свої роки жіночку, яка хазяйнувала на подвір’ї. В цей час з будинку вийшов сусід і побачив наші здивовані вирази обличчя відповів.
– Знайомтесь – Василина Іванівна, моя кохана жінка. – обіймаючи та дивлячись ніжним поглядом на жінку мовив Василь Петрович.
– Дуже приємний сюрприз. – майже в один голос мовили ми. Нічого не хочете нам розповісти?
– Любі друзі, ходімо в будинок і ми все вам розповімо. – з посмішкою на устах відповів сусід.
В будинку уже смачно пахнули пиріжечки, ми швиденько розпалили вогнище зажарили шашлики та пішли за круглий стіл, слухати історію Василя та Василини.
Василь Петрович почав свою історію. Познайомились вони в інтернеті, обох дуже цікавили квіти. Спочатку вони обмінювались досвідом, потім почали обмінюватися квітами, а потім у них зав’язалась така кріпка дружба, що і дня не могли прожити без повідомлення один до одного. Та одного разу Василь Петрович запропонував своєму віртуальному другові завітати до нього в гості та особисто полюбуватись різноманітною красою, яка знаходиться на подвір’ї у нього. На що, його друг охоче погодився.
Ось настав день, коли потрібно було зустрічати друга на вокзалі. Але за господарськими справами він переплутав час та зустрічав уже біля будинку. Та яке було його здивування, коли з машини вийшов не Василь Іванович, а Василина Іванівна. А в свою чергу у Василини були великі очі, коли побачила, що завітала вона до чоловіка, а не до подружки. З того часу вони разом, але мало кому про це говорили, тому це і був для нас великий сюрприз. Але ми дійсно дуже раді, що Василь Петрович зі своїм улюбленим хобі знайшов улюблену жінку. Та життя у нього знову стало різноманітне та яскраве. Ось наскільки повороти долі є несподівані для нас.
