От ви мені скажіть, як можна жити та відкладати на своє житло та автомобіль, навчання дітям і все решту, коли навкруги в тебе куча помічників, як мало того що не допомагають, а тільки стоять з простягнутою рукою. Й кажу я зараз не просто за друзів чи знайомих, які вічно просять допомогти фізично, а за рідних та близьких. А саме за свою матір та меншу сестру.
На хвилиночку сестрі моїй вже тридцять п’ять, вона заміжня, а все в ту ж саму річку. Дай, позич, зроби, купи. На те, що на ці всі її “хотєлки” в неї є власний чоловік, який непогано заробляє, вона просто відмахується та каже, до того ж з доріканням, навіщо їй тоді взагалі здався брат старший, якщо навіть допомогти не хоче. Я частково згоден з цим твердженням, проте частково. Тому що коли тобі вже під тридцять, ви маєте всі свої обов’язки перед родинами, це в коріння змінює ситуацію.
До того ж матір в ту саму річку. Вона вже на пенсії, проте працю.є репетитором англійської мови. Як ми всі знаємо, репетитори гарно заробляють. За годину роботи 300-500 грн. Не складно порахувати, скільки це за місяць, маючи п’ятеро дітей. Я, звісно, не рахую чужі гроші, проте, нехай і в мій гаманець не лізуть. Мати з сестрою кожні пів року стандартно за кордон літають, а я, з їх видурюванням не можу навіть на нормальну машину зібрати, не кажучи про те, щоб відвести родину на відпочинок закордон.
Одного разу, коли мати з сестрою прийшли сказати “на”, я вже не витримав, висловити їм все, що думаю. Куди це годиться, щоб я тягнув на своєму горбі їх всіх. Час вже спихати на свої хліби. Я маю вжимати свою родину та себе заради того, щоб вони жили на широку ногу.
Їх лице потрібно було бачити, коли я повідомив, що більше ні копійки від мене не отримають. Спочатку у них був шок, а далі вони вирішили що найкращий захист – це напасти, тому перейшли на крик, з докорами по типу, з якого це дива?! Типу моя дружина мене до цього змусила. Хоча по факту, вона за всі роки ні словом не обмовилась. Весь час на її заробітну платню живемо.
Місці два рідні зі мною не спілкувались, вже сильно образились, що я прикрив годівничку. Але от, нещодавно прийшли разом. Вибачились навіть, сказали, що обдумали всю ситуацію, та я виявився правим. Не чесно, що я мав годувати і їх, і тягнути свою власну родину. Хай навіть і заробляю трішки більше, ніж вони.
Коли діти створюють окремі родини – вони вже зобов’язані забезпечувати їх, а не батьків і сестрою. Це вже залишається виключно на добровільній основі.
Звісно, я буду допомагати, якщо вони будуть мати складні часи. Проте все має мати міру. Всім хорошим не будеш, а собі в збитки робити набридло в край.
Зараз вони інколи намагаються повернути все навкруги своє, старі звички так просто не проходять, але я не здаю свою позицію. Врешті решт, вже за пів року зміг зібрати на нормальне авто, зробити ремонт у квартирі, та нарешті купив квитки на море!
