Після тяжкого робочого дня вирішив заїхати на заправку, підлити в машину горючого та випити чашку кави в кав’ярні. Після того, як заправив автомобіль бензином, від’їхав на стоянку та пішов випити каву. До дома ще їхати більше як годину, тому вирішив перекусити.
Хоч був вже кінець робочого часу в кав’ярні практично нікого не було. Тільки сиділа жіночка з дівчинкою років дванадцять. Також, мабуть, вирішили перекусити, щоб далі вирушити в дорогу.
Купив каву, сів за столик та десь там у своїх думках мрійливо дивився у вікно. Зі стану дрімоти мене вивів крик дитини. Не бажаючи цього, я став випадковим свідком з’ясування відносин між мамою та донькою.
– Мамо, мені набридло ходити в цих недоносках! Ти весь час обіцяєш що купиш нові джинси, але весь час відмовки, що немає коштів! – грубо та не виховано на все кафе кричала дівчинка.
Мама як могла намагалась заспокоїти доньку, але все марно, мала розійшлась.
– Я кофтинку хотіла та куртку, а ти весь час говориш, що на наступний рік купиш, наступний рік настає, але нічого не змінюється. – уже майже в істериці викрикувала дівчина.
– Доня, годі тобі вже, дома поговоримо, твою істерику чують всі присутні. Ти ж знаєш мамине становище. Годі вже повертатись до цього. Все виплатимо та будемо жити по іншому. А зараз пішли. – не витримала мама.
Жінка встала та й пішла на вихід з приміщення. Дівчина в істериці побігла слідом щось викрикуючи.
В приміщенні вмить стало так тихо та спокійно. Шкода жінку, але у вихованні винні тільки батьки. Мабуть, десь щось упустила, раз сформувався не без контрольний склад характеру дівчини. Які б ситуації у батьків не склались підтримкою завжди є діти, а не навпаки шкодити. Як же добре що моя донька завжди зі мною погоджується, а якщо ні, то в неї є на це якісь пояснення. Діточок потрібно любити, дружити та виховувати тоді вони відповідають вдячністю. З цими роздумами я сів в машину та й поїхав до своєї найдорожчої сім’ї.
