– Мамуся, доброго вечора, я сьогодні прийду додому не один. – почула в трубці телефону найзаповітніші слова сина.
Нарешті! Нарешті мій син приведе додому невістку знайомитись з батьками. Як я давно цього чекала! Нарешті я дочекаюсь внуків! Як вже хочеться потримати на ручках маленьку крихітку. Роздумуючи майже в голос мама Максима.
– Що ти там бубониш під носа? – запитав Микола Васильович дружину.
– Я така щаслива! Тільки що подзвонив Максим та сказав, що додому прийде з дівчиною. – з щасливою посмішкою відповіла Маргарита Петрівна.
Та в ту ж мить вона озирнулась навкруги. Як же вона буде зустрічати невістку у не прибраній квартирі. Вмить побігла за віником та совком, ганчіркою та відром. Тільки но почала копошитись по квартирі, як згадала, що в холодильнику вчорашній борщ та тушкована картопля. Чим же вона зібралась пригощати майбутню донечку свою? Вмить скала список продуктів та побігла до чоловіка. Чоловік спокійно собі дивився телевізор, коли налетіла Маргарита Петрівна та й почала його випихати з кімнати.
– Миколо, потрібно терміново збігати в магазин та купити продукти. Ось я тобі список уже написала. Якщо буде щось не зрозуміло – дзвони. – випихаючи чоловіка з квартири голосно викрикувала Маргарита Петрівна.
Якомога швиденько Маргарита Петрівна поганяла павуків, помахала ганчіркою повитирала пилюку. На швидку підмела підлогу та вимила її. Впродовж прибирання згадала, що вона ще зранку не розчісувалась та бігає в халаті. Яке ж враження буде у майбутньої невістки, коли побачить таку свекруху. Вона вмить розчарується в такій сім’ї. Але в цю ж хвилину у квартиру зайшов Микола Васильович з пакетами продуктів.
В ту ж мить пакети уже були розібрані та розкладені в холодильнику. Маргарита Петрівна на швидку хоч трішки приведе себе в порядок. А тим часом поставила на газову плиту варити продукти для приготування салату.
До важливого моменту залишилась одна година. А Маргарита Петрівна нічого не встигає. На плиті уже все кипить, а жінка тільки зачіску зробила. Нафарбується потім, та вмить побігла на кухню варити картоплю та кришити салати. За сорок хвилин все вже стояло на столі та смачним запахом дратували ніздрі Миколи Васильовича, про що нагадував про себе урчавши, голодний живіт чоловіка.
І тут пролунав довгоочікуваний дзвінок. Маргарита Петрівна поправила зачіску, підкрасила губною помадою губи, зіштовхнула Миколу Васильовича з дивана та й пішли зустрічати невістку.
– Привіт, мам, тат! А чому ви такі гарні й чим так смачно пахне? Що за свято? – не розуміючи, що відбувається запитує Максим.
Маргарита Петрівна з подивом дивиться на сина. Мабуть, це жарт? Мабуть, невістка десь у коридорі? Поглядаючи за спину сина в коридор.
– Синку, а де твоя гостя, кого ти збирався запросити? – спокійно запитує Маргарита Петрівна.
– Ось же вона! – з широкою посмішкою з куртки дістає крихітне кошенятко. – його викинули на вулицю прямо на дорогу, я не зміг пройти мимо та вирішив, що у нас повинен з’явитись ще один член сім’ї.
– Ти б краще невістку мені привів, а не якесь замурзане кошеня! – в розпачі викрикнула Маргарита Петрівна. А вона ж так надіялась, що скоро дочекається внуків…
