З чоловіком ми одружені уже понад п’ять років. Так склалось, що спільного житла ми не придбали, тому проживали в одній квартирі разом зі свекрухою. Зі свекрухою мені сильно пощастило. Ми з нею були як подружки, тому що різниця у віці у нас майже вісімнадцять років. Свекруха народила Артема у сімнадцять років, тому він скоріше всього для неї був як брат, а не син.
Коли у нас почали народжуватись діточки, дуже сильна допомога була від свекрухи. Чоловік весь час був на роботі, намагався хоч трішки більше заробити, щоб прогодувати велику сім’ю. А вдома ми з мамою Артема намагались справитись з сином, який ні вдень, ні вночі не давав нам спокою. То животик спочатку болів, то ми захворіли, то прививку зробили. Потім ми намагались сісти, та коли нам це не вдавалось, ми вередували. Весь час з нами була бабуся. І їсти наварить, дитячі речі попре, з малюком на вулиці погуляє, а я хоч трішки відпочину в цей час.
А згодом, через два роки з’явилась у братика сестричка. Ми не планували, випадково сталось, але ми все одно були дуже раді ще одному поповненні в сім’ї. Та й знову завжди з нами поряд була свекруха. З двома маленькими дітками ще важче ніж з одним, тому весь час з нами була бабуся. Я її вважала найкращим другом, розповідала всі свої таємниці та хвилювання. Я навіть мамі настільки не довіряла, як свекрусі. Як мені на той час здавалось наші відносини були просто ідеальні… Але як потім з’ясувалось, що я сильно помилялась.
Зранку вранці, коли я ще спала, мені на телефон прийшло повідомленні від якого я проснулась. Навпомацки я знайшла телефон, де на стрічці телефону встигла прочитати текст, який же відразу відправник стер. Але все марно, я все одно все прочитала і зрозуміла…
Повідомлення було від свекрухи, де вона, мабуть, писала своїй подрузі Наталці, але помилково відправила мені, а потім же отямилась та швидко витерла. Там було написано, що як ми її вже дістали, немає ніякого особистого простору. Весь вільний час її доводиться проводити з внуками, а вона ж така молода та також хоче жіночого щастя та особистого простору.
Сон нібито кудись подівся. Я настільки була вражена перевтіленням свекрухи. З нами одна, а з подругами інша та ще виставляє нас якимось химерами, які заставляють її займатись нашими дітьми. Ми ніколи її не примушували щось робити! Завжди ініціативу проявляла вона та пропозиції, щоб я відпочила також пропонувала вона. Навіщо перед своїми подругами нас виставляти в такому нехорошому вигляді? Моєму обуренню не було меж!
В той же вечір я все розповіла чоловікові та слава богу він мені повірив. Я йому запропонувала з’їхати на квартиру та не заважати нашій бабусі влаштовувати особисте життя. Нащо він охоче погодився.
Коли ми з’їхали на квартиру, свекруха не могла зрозуміти чому ми так вчинили, все ж було добре та місця всім хватало. Але ми так вирішили й назад повертатись не збирались. Про те повідомлення ми вирішили промовчати, що я його читала, удали що нічого не було і що так для всіх буде краще. Звісно з того часу, як ми стали жити окремо чоловік більше часу почав приділяти дітям та мені. Свекруха все рідше до нас приходила, тому що у неї було мало часу, весь час була в якихось клопотах. Згодом вона все ж таки влаштувала особисте життя та зараз у квартирі вона проживає з чоловіком. Говорить що у них велике кохання. Ми нікому не заважаємо та живемо окремо й цьому дуже раді. Це рішення потрібно було прийняти набагато раніше, всім було б краще.
