Моя подружка Оля страждає від перфекціонізму. У неї все повинно бути ідеальним. Усе, за що вона береться, повинно стати ледь не шедевром мистецтва. З одного боку, це не погано, якщо така риса стосується мистецького хисту. Такі люди справді чогось досягають в житті. Хоча б стають відомими.
Але Олю зациклило на особистих речах. Їй не подобається зачіска. І вона докладає максимум зусиль, щоб досягнути ідеалу в кольорі і в укладці. Я кажу їй:
-Олю, розслабся. Ніхто так прискіпливо не приглядається ні до твоєї зачіски, ні до манікюру. Байдуже всім і до твого макіяжу і нової сумочки. Особливо мужчинам. Вони ж не ідеал шукають, а підходящу особу. Розумієш?
Глянь на своїх заміжніх знайомих. Хіба вони ідеальні? Однак заміж їх покликали. Тому що вони підійшли для них, як, скажімо, рукавичка на руку.
Ось Катерина – трохи огрядна, волосся зовсім не фарбує і підборів не носить. А Василь її полюбив і взяв. І дивись як вони зараз попід ручку ходять. Він їй всі продукти з базару привозить. Як хвалилася сама Катерина, і черевики пастує. І хто б подумав, що Василь – найкрасивіший парубок з нашої вулиці, одружиться на Катерині. Он скільки красунь незаміжніх гуляє і не може знайти собі пари.
А он Софія – найкрасивіша дівчина нашого класу, бач де аж пару знайшла. В далекій Франції. Хіба для неї тут хлопців не було? Були! Але чомусь не знаходився відповідний пазл.
Так що, Олю, життя таке. Важливим є не ідеальність, а щоб склалися пазли.
Оля мовчки слухала мою тираду, а потім мовила:
-Я й під нікого не підлаштовуюся – живу, як хочу і вмію. Мені цікаво саме так, з балансуванням десь на вершині в усіх питаннях. Розумієш? Якщо любов, то найпристрасніша і найвірніша. Якщо заміж, то за справжнього мужчину. Щоб умів заробляти гроші, кохати жінку і в усьому їй догоджати.
І що ви думаєте, зустріла Оля свого принца, вимріяного і бажаного. До року вийшла заміж. Живе зі своїм Валентином душа в душу. Все-таки зуміла знайти свій пазл.
