Мій синок Влад, активний, допитливий хлопчик. Йому чотири роки, і ходить в дитячий садок. Старша сестра Віка восьми років, ходить в школу. Річ у тім, що Влад не слухає нікого, окрім своєї старшої сестрички. Я не знаю, як би я впоралась з сином. Коли Віка вдома, Влад поводить себе добре. Одного разу, ми з сином пішли в магазин купити йому одяг. Оскільки надійшло літо, Влад росте швидко, тому літні речі на нього малі. Так сталося, що Віка знаходилася у бабусі, тому до магазину пішли без неї.
Коли зайшли в середину, очі хлопчика сяяли. Адже якраз навпроти відділ іграшок. І Влад потягнув мене туди. Взявши його на руки, пішла до одягу. Він розкричався так, що всі навкруги почали озиратися на нас. Навіть те, що поставила його на ноги, не допомагало. Син вже не звертав уваги на іграшки, просто капризував. До нас підійшла дівчинка такого віку, як Влад. Вона взяла його за руку, і повела прямо до іграшок. Син замовк, пішов із дівчинкою. Я оглядалася, де ж її мама? Побачила, що до мене наближається моя однокласниця, з якою ми не бачилися зі школи. З широкою усмішкою я пішла їй на зустріч, але Оля дивилася не на мене, а на Влада і дівчинку.
Вона взяла її за руку, і пояснювала, що без дозволу від мами йти не можна. Даринка (так звали дівчинку) пояснювала мамі, що хлопчик плакав, і вона заспокоїла.
– Так правда, сказала я, і підійшла ближче. Нарешті Оля оглянулась і впізнала мене. Ми обіймалися, раділи нашій зустрічі, багато питань у нас було. Діти дивилися на нас із цікавістю, при цьому в руках Влада була пожежна машина, а Даринка держала ляльку. Ми розсміялися, і пішли до каси розрахуватися.
Влад не вередував більше. Ми з сином, разом з Олею і Даринкою пішли до відділу одягу, і купили все, що запланували.
Виявляється, ми з Олею живемо майже поруч, але ні разу не зустрілися. І наші діти ходять в один дитячий садок. Від тих пір ми почали дружити сім’ями, а у Влада з’явилася ще одна дівчинка, яку він слухав.
