Заміжня я вже більш як два роки. Живемо разом зі свекрухою. Вона проти онуків. Каже, що ще рано – вона не готова їх няньчити.
Останнім часом постійно сваримося з чоловіком. Коли б не його мама, відчуваю, все було б по-іншому. А вона скрізь любить встромити свого носа. Часом, складається враження, готова навіть заглянути в наше ліжко.
Мене дуже дратує її така надмірна цікавість і бажання розпоряджатися моїм життям. Мені часом здається, що я вийшла заміж за свою свекруху, а не за її сина.
А матір чоловіка наперед за нас вирішила, що дітей народжувати нам рано. Що я, як невістка, повинна завжди з нею консультуватися, що саме готувати на сніданок, обід, вечерю. А ще скласти список речей, які запланувала придбати. У неї є досвід щодо цього – порадить на чому можна зекономити.
Така поведінка свекрухи сидить мені вже в печінках. У кожне моє непорозуміння з чоловіком вона любить втрутитися, звісно, захищаючи його. А Микола наче на це й розраховує – одразу втікає до неї спати. Й що цікаво – спить разом з мамою в одному ліжку. В мене вже закралася підозра, що між ними є інцест.
Урешті я поставила питання руба, щоб ми з’їхали від свекрухи і винайняли собі окреме помешкання. Микола різко запротестував. Каже, що раптом з мамою щось трапиться, він собі не простить. Що з нею може трапитися – вона здорова «бабенція». Боюсь, що переживе мене, якщо я далі перебуватиму під її пресом. Щодня жменями ковтаю заспокійливі таблетки. Часом навіть хочеться передозувати, щоб врешті на цьому всьому поставити крапку.
Загалом, я – жайворонок, йду спати рано. О 22-й уже в ліжку. А чоловік ще довго товчеться з мамою на кухні, перемиваючи мені кісточки. Невже вони не розуміють, що я все чую. Що мені прикро від таких розмов. Що така поведінка вбиває рештки того почуття, яке ще є в моєму серці до чоловіка.
Не знаю, як бути далі. Я далі не можу цього терпіти. Можу навіть зірватися в пориві злості і відгамселити свекруху, щоб вона врешті не втручалася в наше особисте життя.
Що ви би порадили робити в моїй ситуації?
