Аліна зростала в гарній сім’ї. Батьки її, інтелігенти, ставилися до неї добре, але не забували виховувати самостійною. Щоб в важкий момент не розгубилася, знала як потрібно поступати. Іноді Аліні здається, що вони наперед знали свою долю. Тому і приділяли найбільше уваги самостійності доньки. Наука, яка незабаром стала в пригоді дівчині. Але до того часу Аліна навіть не уявляла які труднощі їй прийдеться подолати. Все почалося з одного дзвінка, який перевернув її життя.
Зранку тато з мамою, як завжди, поїхали машиною на роботу. Аліна тільки закінчувала одинадцятий клас. Вона вже збиралася виходити з дому, як пролунав телефонний дзвінок. Телефонувала мама, але голос чоловічий. Він відрекомендувався співробітником поліції. Говорив довго, із чого Аліна лише зрозуміла, що тато з мамою загинули в автомобільній аварії. Час зупинився. На всьому світі дівчина залишилася одна.
Аліна пам’ятає все як в тумані. Впізнання, якісь люди поруч. Приїхала тітка Олена, сестра тата. Дівчина її взагалі не знає. Бачила лише на світлинах. Тітка заявила, що не покине Аліну, оформить опікунство, і житиме з нею. Дівчині на той час було все одно. Лише після закінчення школи Аліна почала приходити в себе. Але те що вона нарешті побачила. Привело її до невимовного жаху. Як все це дівчина не помічала протягом довгого часу.
Виявляється з нею живе не тільки тітка Олена, яка взяла опікунство над Аліною, але і вся її родина. Звичайно, квартира в центрі міста, велика чотирикімнатна. Коли дівчина стала говорити, що їй не потрібні опікуни, якщо так важливо, то тітка може приходити й спостерігати, як живе племінниця. Але виявилося, що вони не збираються виїжджати від неї, а навпаки, змогли випитати в неї про всі гроші, які були в родині. Наразі всі схованки пусті. Аліні немає на що жити.
Згодом тітка вказала дівчині на двері. Адже завтра її день народження, повноліття. Тому нехай сама за себе думає. Звичайно, якби в Алінки був хтось, хто підказував їй що робити, тітка не набралася б нахабства виставити племінницю за двері. Але поки що дівчині немає куди йти. Вона стояла на вулиці в одній сукні, як тітка виштовхала її за двері. Почав капати дощ. Аліна стала під деревом. Вперше у своєму короткому житті не знала, що їй робити.
Прохожих майже не було. Лише мама з сином, років семи, йшли мимо. Зненацька хлопчик потягнув маму за руку і показав на Аліну. Жінка підійшла, запитала що трапилося, чому дівчина стоїть на дощі, не йде додому. Аліна все розповіла цій добрій жінці. Не довго думаючи, вони запропонували Аліні переночувати в них, потім щось придумають.
Вже дома в них дівчина розповіла, що коли живі були батьки, мріяла поступити вчитися на лікаря.
– То що заважає? – Запитала Катя, мама Дениски, – Їдь пробуй, якщо поступиш, буде в тебе гуртожиток. Добре вчитимешся, дадуть стипендію. Не вішай носа, в тебе все вийде. На перший час гроші я тобі дам, далі буде видно. Якщо зовсім непереливки, телефонуй, вишлю, підтримаю.
Завдяки підтримці доброї жінки Каті, Аліна вступила в університет. Вчитися було важко, в основному із за нестачі грошей. Але вона все подолала. Вечорами підробляла, інколи навіть під’їзди мила, щоб заробити копійку. Згодом стала відомим лікарем. Про неї говорили, що вона лікар від бога. Тому намагалися попасти до неї на лікування. Тітку Олену вдалося виставити з квартири завдяки хорошому юристу, який згодом став її чоловіком.
Одного разу у відділення до Аліни Вікторівни привезли хворого. Коли вона поглянула на його маму, відразу впізнала Катю. Хворий її син Денис. Привезли його безнадійного. Катя добилася, щоб направили їх в цю клініку. Аліна взялася за пацієнта. Розуміла, що нічого не вдієш, але крапля надії залишалася. Лише через пів року вдалося з упевненістю сказати, що Денис житиме. Катя раділа новині. Коли прийшов час виписуватися з лікарні, їм принесли рахунок, який потрібно сплатити.
Катя розгорнула аркуш. Внизу ручкою написано. «Сплачено» і допис: «Дякую, що повірили мені тієї ночі, коли Денис просив свою маму не залишати дівчину під дощем».
– Аліна, Аліна Вікторівна, Та це ж наша Алінка. А я її не впізнала, така красуня. – по обличчю Каті текли сльози щастя.
