Петро Петрович живе з родиною своєї дочки. Вірніше вони живуть у його трикімнатній квартирі. Коли донька Наташа тільки вийшла заміж, їм із її чоловіком прийшлося жити з батьками. Адже Тарас з іншого міста. Батьки його не багаті, щоб допомогти купити квартиру. А винаймати, потрібно платити гарну суму за оренду. Тому з метою економії вирішили жити з батьками Наташі. В той рік почала хворіти мама. Тато на роботі, за мамою дивилася Наташа. В неї ненормований робочий день.
Тому доглядає, поки прийде тато з роботи, потім Наташа йде працювати. Але доглядали недовго, померла мама. Так і залишилася Наташа з чоловіком жити у квартирі. Місця вистачає. Петро Петрович, чоловік не конфліктний. Згодом народилася у Наташі перша донька, яку назвали, як маму, Оленкою. Петро Петрович допомагав молодій сім’ї. Часто гуляв з внучкою, щоб Наташа змогла працювати. Адже декретну відпустку не брала. Так вирішили. Дідусь опікуватиметься внучкою.
Через три роки народився хлопчик Саша. Роботи дідусеві прибавилося. Оленку в дитячий садок відвести, увечері забрати. Із Сашею гуляє. Наташа в декреті посиділа рік, потім вийшла на роботу. Адже Тарасової зарплати й татової пенсії замало. Двоє діток, і витрати вдвоє збільшилися. А Петро Петрович крутиться. З деяких пір почав вечерю готувати. Адже приходять голодні, швидше до столу. Наташі сподобалося. Стала говорити тату, що на сьогодні на вечір, щоб приготував. А далі вже звично стало, прийдуть, а вечеря чекає.
Одного разу Петро Петрович затримався, пішов у дитячий садок із Сашею по Оленку. Назад йшли довго. То внучка морозиво захотіла, купили, то в парку погуляли. Прийшли додому, як Наташа з Тарасом вже були вдома. Дочка сердито запитала, чому не готова вечеря. Де це дідусь так довго з внуками гуляє. Та так зверхньо запитала, що Петро Петрович неначе побачив себе зі сторони. Скільки ще він догоджатиме доньці. Все їй мало. Скоро зовсім не дозволить відпочивати.
Тому наступного ранку чоловік повідомив, що віднині він піде з квартири. Нехай живуть самі. Наташа зрозуміла, що перегнула палку, вибачалася. Та її тато відповів що в них сім’я, і вони вже самі справляться. Саші два роки, в дитячий садочок приймуть. А він поїде на дачу. Добре, що купили її незадовго до заміжжя Наташі. Правда їздять туди не часто. Але Петро Петрович знає, що там і зимувати можна. Є опалення.
Вже через три дні облаштовувався чоловік на новому місці. За квартирою не жалкував. Давно мріяв переїхати жити на дачу, але малі внуки. Хотілося допомогти доньці. Як виявилося, ніякої подяки, образилася, що залишив їх. А Петро Петрович облаштувався добре. Відпочиває. З’явилися друзі, одинокі сусіди, які також проживають там весь рік. Тому скучати не приходиться. А ще дідусь виявив у себе хист до різьби по дереву.
Вирізав собачку, вийшла. Потім іще. Роботами його зацікавилися друзі. Показували своїм внукам. Вирізав на замовлення. Платили не багато, копійки, але добавка до пенсії. З Наташею і її сім’єю спілкувався тільки на родинних святах.
