Мені от цікаво, чи вірите ви в існування любові після десяти років подружнього життя.
Я оцінюю суто по собі і мені здається, що любові як такої взагалі не існує. Та й ніколи не існувало. Я прирівнюю її до сексуального потягу двох дорослих людей, які зустрічаються.
А от після весілля все зникає. Так і сталося у нас з чоловіком.
Спочатку не було грошей і ми жили то в моїх батьків, то в його і на любов не було часу і можливості.
Потім пішли діти, то син, то дочка. Вся увага, як моя так і чоловіка була спрямована на дітей.
А далі ми вже трохи подорослішали і купили власне житло в кредит.
Чоловік поїхав на заробітки, а я в новій, ще не виплаченій, квартирі з двома малими дітьми.
Ми разом вже трохи більше десяти років. І як мій чоловік приїжджає з заробітків – то він хоче спокою.
Лише їсть, спить і відпочиває. А як я до нього щось скажу – то він одразу починає сварку, що він заробляє цілий рік гроші і важко працює, щоб я йому дала спокій.
Так і я ж не сиджу без діла. А його гроші ми витрачаємо суто по потребі.
Більшу частину на кредит, решту на продукти на цілий рік, на одяг і взуття дітям, і на маленький подарунок мені.
Я стараюся економити, щоб ми швидше сплатили нашу квартиру.
А коли питаю чоловіка куди ділося наше кохання, то він мені відповідає, що його кохання – це кредит, одяг і їжа нам.
А на ласку і ніжності телячі він не має ні часу, ні здоров’я.
А у вас так же з вашими чоловіками?
