Я давно була в шлюбі та мала діток. А от з Андрієм ми часто бачилися на різних гулянках у спільних друзів. Я помічала, як він особливо лагідно ставиться до мене і моїх діток.
Траплялося, що ми з чоловіком починали сперечатися прямо у компанії. І Андрій в таких ситуаціях брав мою сторону і захищав мої погляди. Так я й не встигла оком моргнути, як почала відчувати щось більше ніж почуття дружби до цієї людини. Часом здавалося, що Андрій більше турбується про мене, ніж законний чоловік.
На початку літа моя подружка Ангеліна вирішила поїхати зі своїми дітками в санаторій до моря. Мій Юра теж поїхав у якесь термінове відрядження з колегами. Тому ми не могли втриматися від спокуси зустрітися і почали разом проводити час із Андрієм.
Я відчула, що ця людина дійсно мене кохає і почала жорстоко обманювати свого Юрія. То придумувала, що іду з ночівлею до подруги, то їду до батьків.
Ми мали багато спільних знайомих, тож за декілька тижнів до Ангеліни почали доходити різні чутки. Вона почала надокучати з цим чоловікові. Почалися цілодобові скандали. У нашому подружжі теж виникали проблеми.
Я сама себе картала за ситуацію, що склалася. Через таку необачність рано чи пізно будуть страждати і наші половинки, і діти. Та що я могла зробити, якщо серцю не накажеш?
В обох сім’ях сварки частішали і частішали, тому скоро було вирішено розлучатися. Занадто багато непорозумінь, які здавалося б, неможливо вирішити. А з іншого боку, було сумно, що мої діти будуть виховуватися без татка. Та й шкода дітей Ангеліни. Вони не винні у всьому цьому.
Саме після цих думок я вирішила, що більше так тривати не може. З Андрієм спілкуватися я більше не хочу і не буду. Ми не маємо на це права. Потрібно думати про те, як дати своєму шлюбові друге життя. Цього ж бажаю своїй хорошій подрузі.
Наразі, не знаю, чи вийде щось хороше із цього всього. Точно знаю, що ми нещасливі в шлюбі, а коли разом, то життя схоже на казку. Та потрібно чимось жертвувати. В даному випадку жертвуємо коханням заради дітей.
Останнім часом всі думки лише про це. Не знаю, як мені бути далі. Адже таке важливе рішення переверне моє життя з ніг на голову. Та й бездіяльність інколи не призводить до добра.
Що з цього приводу думаєте ви?
