Дмитро радів, що його кохана бізнеследі. Одружилися вони нещодавно. Звичайно він також працює, але більший дохід приносить дружина. Каріна в нього розумна, вишукана дівчина. А як добре виглядає. Не скажеш, що їй за тридцять. Серце чоловіка так і мліє, коли бачить свою дружину. Така красуня поруч, позаздрить всякий чоловік. Дмитро з захопленням дивився на Каріну. Сьогодні вечеряти йдуть у кафе.
Від тих пір, як одружилися, дружина ні разу не готувала вдома. То кафе, то ресторан. Це ж скільки грошей вони викидають. Зарплати Дмитра вистачило на три таких походи, наразі платить дружина. Скільки не говорив Карині, щоб вечеряти вдома, та вона ні в яку. Готувати не буду, і все тут. А Дмитру давно хочеться домашнього супчику, чи борщу, чи котлетку. В холодильнику пустота.
Лежить кусок ковбаси, сир і якісь фрукти. То все. Хоч готуй сам. Пробував, але вийшло не смачно. Говорив, щоб запросити жінку, яка за гроші готувати буде. Але Каріна відмовляється. Молоду запрошувати не збирається, щоб Дмитро не накинув на неї оком. А жінку в роках сама не хоче. Тому виходить одне, вчитися готувати самому.
Але чоловік стомлюється на роботі, вдома стояти біля плити, а Каріна сидітиме, розглядаючи новий манікюр. Така перспектива Дмитра не влаштовує. От і мається. Вже пів року, як одружені. І пів року не їв домашню їжу. В ресторані чи кафе смачно готують, але чоловік ніяк не звикне до тієї вишуканої їжі. Ось і сьогодні заглянув в холодильник, а там все як завжди, нічого не міняється. Задумався, а чи варто було одружуватися з Каріною.
Адже знав, що вона не буде домашньою жінкою, яка чекає свого чоловіка зі смачною вечерею. Тоді про це не думав. Наразі заздрить своїм друзям, в яких дружини готують вдома, виховують дітей. Грошей не так багато, але основне, вони щасливі у своїх сім’ях. А він, Дмитро, що має? Дружину бізнес-леді, її гроші, а щастя немає. Про дітей Каріна і чути не хоче. Говорить, ще не час. А коли? Вже й так за тридцять, коли під п’ятдесят буде?
Такі думки все більше засідали в голові Дмитра. Виходить сам винен, не розглядів. Смаки в них різні, і життєві позиції. Скоро в нього відпустка. Він знає, що робити. Поїде до мами, їстиме борщ, котлетки. Ах, як же смачно. Тільки до мами їхатиме. На курорти Каріна нехай їде без нього. Відчуває Дмитро, розходяться їхні шляхи. Та воно можливо і на краще. Навіщо відтягувати те, що неминуче.
