Я не заміжня. Живу сама. До мене часто в гості навідується молодша сестра. Часом залишає у мене свою п’ятирічну дочку, коли йде кудись по справах.
Так було і цього разу. Мама залишила Катю в мене на пів дня. У мене також в цей день було трохи домашньої роботи – пересаджувала вазони. Саме за такою роботою мене застали несподівані гості. Але сестрі в допомозі я не відмовила. Сказала, що Катя допоможе мені з такою роботою.
Загалом мала трохи важкий характер. Вона звикла, що вдома їй у всьому догоджають, бо росте сама. Однак я не зважала на її капризи. Тоді вона почала мстити мені, бо я не йшла на її поводу. Перекинула горщик з землею і засипала усю підлогу в кухні. Я попросила її прибрати. Однак мала почала топтати бруд домашніми тапочками. Опісля побігла до вітальні і залізла взутою на диван.
Звісно, що я розсердилася на неї. Сказала, якщо вона зараз же не з-упиниться і мені не допоможе справитися зі всім брудом, то буде покарана. Катя у відповідь висолопила мені язика.
Я розумію, що це чужа дитина і я не маю права її виховувати. Однак її поведінка наразі була нестерпною. Тому я вирішила вгомонити дитину. Сказала, що зараз зроблю їй укол від хуліганства.
Відкрила аптечку і взяла шприц, перекинула дитину на дивані, оголила стегно і зімітувала укол. Дитина вмовкла.
Потім вляглася на краєчку дивана і розплакалася. Саме на цей момент повернулася сестра, щоб забрати Катю. Я розповіла в чому річ, чого мала плаче. Сестра зло глянула на мене і кинула:
-Тобі навіть собаку довірити не можна, не те що дитину…- і пішла додому.
Минув місяць, а вона досі гнівається на мене. Прикро, що так сталося. Я ж люблю Катю і свою сестру. І «укол від хуліганства» робила з виховною метою, а не для того щоб залякати дитину.
