– Ось побачиш, все чудово буде і ми зможемо відкрити ще не один магазин – щебетав Тарас.
– Добре, я довіряю тобі і надіюсь, що саме так все і буде. А зараз давай продовжимо запаковувати, бо вже не встигаємо.
Інна і Микола прожили у шлюбі доволі довго. Близько 5 років разом. І якось після весілля вони задумали відкрити власний бізнес. Поки грошей на оренду приміщення не було, вони працювали онлайн. Їхній магазин був наповнений косметикою.
Та Інна ще встигала працювати бібліотекарем, адже дохід від магазину був нестабільним.
Сьогодні Коля повернувся доволі пізно і в поганому настрою. Вечеряти не захотів, лише на прохання дружини зайшов обнятися з донькою, побажати гарних снів.
Потім чоловік почав серйозну розмову:
– Слухай, Інно. Я все ж таки думаю, нам потрібно взяти те приміщення, що ми раніше дивилися. Нехай це і не дуже вигідно, але ми справимось з цим всім обов’язково. А якщо ні, то просто візьмемо кредит.
– Який кредит, Колю? Ти що? Ми і так не сильно маємо багато з магазину, а так взагалі одні затрати будуть. Нам не можна так ризикувати.
– Знаєш, ясно, як ти мене любиш. Яка любов, якщо ти навіть не хочеш підтримати мене і мої ідеї? Я вже не маю сил. Просто піду звідси куди подалі.
– Та куди ти підеш? На годинник глянь.
– Я втомився від цього всього. Просто піду до іншої.
– Ні, будь ласка. Не говори такого. Ти знаєш, як ранить мене це. Давай вже той кредит. Я навіть на себе його візьму. І все буде добре.
Так і сталося. Інна взяла кредит, цим самим утримала біля себе Миколу на 3 місяці, а потім він забрав речі і все-таки пішов з дому. Бідна жінка не знала, куди себе подіти.
Невідомо, як наважилась, та вирішила повністю змінити бізнес. Все з магазину забрала додому, а в викупленому приміщенні відкрила дитячу студію танців. Ця справа виявилась набагато прибутковішою і за декілька місяців кредит було погашено.
Миколина нова дружина виявилась не такою, як він собі уявляв. Тож тепер він намагався повернутися додому. І Інна, звичайно ж, дозволила йому вернутися. А виправдала це тим, що для доньки так буде краще.
