Анна давно не провідувала своїх бабусю й дідуся. Живуть вони в селі, тому часто їздити до них немає часу. Раніше, після закінчення школи, Анна їздила до них, адже все дитинство провела в селі поруч із бабусею і дідусем. Тому як тільки підходили вихідні, їхала в село. Мама навіть образилася, що до них не приїжджала. А дівчина скучала за своїм дитинством, за бабусею, яка завжди зустрічала смачними пиріжками, за дідусем, який цікаво розповідав про історичні місця їхнього села.
Минуло шість років, як Анна останній раз бачилася з ними. Гроші їм висилає від тих пір, як стала працювати. Невеликими сумами, але допомога є. Коли розмовляли з мамою, то вона також говорила, що пересилає батькам гроші. І ось нарешті їде Анна машиною по рідній дорозі. Незабаром буде видно будинок, в якому виростала.
Зустрічати дівчину вийшли всі сусіди. Адже дідусь всім розповів, що онука їде до них у гості. Коли Анна поглянула на всіх присутніх, відмітила, як постаріли знайомі з дитинства дяді й тьоті. Сусідка тітка Катерина зовсім маленька, сухенька стала. Одяг на ній поношений. Раніше вона так не вдягалася, коли на вулицю виходила. Наразі стоїть, радіє за сусід, що не забуває онука. А до тітки Катерини давно не приїжджають родичі.
Дід Іван із паличкою. Анна пам’ятає його швидким, поруч з ним бігти потрібно, а він просто йде. Наразі ходить стиха, не поспішаючи, ноги погано тримають.
Вдома при розмові, дідусь розповів, спасибі що вони з мамою їм допомагають. А от сусідці Катерині ніхто не допомагає. Пенсія маленька, інколи голодна сидить, тому що дрова купити потрібно, ліки, на хліб залишити. А щоб рибу чи м’ясо, на те грошей немає. Домашнє господарство сил немає тримати. Так і виживають. За що таке пенсіонерам? Невже не заслужили за всі роки, що працювали, такої пенсії, щоб вистачало на прожиття?
