Сьогодні Віктор Петрович перший день вийшов на роботу. Йому несказанно пощастило. Адже мало дітей з дитячого будинку вчаться в інститутах чи університетах. Та Віктор зумів поступити, і не як, а з першого разу. Потім навчання, жив у гуртожитку, вечорами ходив працювати, щоб було за що жити. Тяжко приходилося, але він уперто йшов до своєї мети. Віктор хоче показати, що він не остання людина, що зможе вийти в люди.
Так про нього говорили Іван і Марія, які колись всиновили хлопця, а потім повернули назад, в дитячий будинок. Виявляється вони думали, що платити за нього будуть багато, і їм не прийдеться працювати. А вийшло, що грошей не так і багато, на горілку не вистачає. Це наразі Віктор думає і не може зрозуміти, як такі п’ян иці змогли всиновити хлопчика, тобто його, Віктора. Куди дивилися всі органи, які причетні до усиновлення.
Повернули хлопчика назад до дитячого будинку по заяві сусід, яким небайдужа доля Віктора. Він навіть не плакав, коли повернувся до дитячого будинку. І йти до інших батьків, які намагалися усиновити його, не хотів. Не бачив в тій сім’ї ні добра, ні ласки. В нього склалося враження, що всі прийомні батьки такі ж, як Іван і Марія. Надалі більше не мріяв про тата і маму.
Поставив собі мету вивчитися і допомагати таким же дітям, який був і сам. Робота наразі в нього на фірмі пов’язана з комп’ютерами. Обіцяли добре платити, якщо гарно працюватиме. Віктор знає, не підведе роботодавців. Прикинув, що за декілька років зможе купити собі квартиру. Але то в майбутньому, а сьогодні Віктор Петрович перший день на роботі.
Згодом познайомився з Вікою, яка працювала в сусідньому відділі. Молоді люди сподобалися одне одному, почали зустрічатися. Планували надалі одружитися, як тільки Віктор зможе заробити, щоб зробити перший внесок на купівлю квартири. Та одного разу Віка прибігла до чоловіка заплакана. Вона говорила, що її старша сестра померла при пологах. Народилася здорова дівчинка, а її мама померла. Наразі вирішують куди визначити дитину.
Родичів у Віки з сестрою немає. Батько дитини, коли дізнався, що його дівчина вагітна, зник у невідомому напрямку. Віка без згоди Віктора не може вирішити, брати дівчинку до себе, чи відмовитися.
– Звичайно брати. Я виріс в дитячому будинку, тому не потрібно її туди віддавати. Невже ми з тобою не виховаємо цю дитину?
Віка дякувала своєму нареченому за розуміння. Тому в короткий термін оформили документи й забрали дівчинку. Про купівлю квартири більше не говорили. Наразі в них інші проблеми. Віка оформила декретну відпустку. Віктор запропонував тихо розписатися. Адже в них спільна сім’я, і дівчинку чоловік обіцяє любити як свою.
