Почуття переповняли Юлю. Сьогодні вони з Віктором одружилися. Щасливі, з мріями про майбутнє, їм здавалося, що так буде завжди. Все разом. Вони доповнюють одне одного. А зовсім недавно дізналися, що Юля чекає дитину. Повідомили батьків, які також зраділи тій новині.
Життя не стоїть на місці, почалися життєві будні. З кожним днем Юля ставала все дратівливіша, вагітність проходила з ускладненням. Часто лежала в лікарні на збереженні. До Віктора завжди з претензіями, щоб він не зробив, все не так. Не склалося омріяне життя. Мама Віктора умовляла сина потерпіти. Як тільки Юля народить дитину, все стане на свої місця. Де й дінеться її дратівливість.
Та після народження доньки нічого не помінялося. Дружина не помічала чоловіка, вся увага новонародженій Каріні. На Віктора гримає, ласкавого слова від неї не почути. Пробував розмовляти, запитував, де поділася та ніжна розумниця Юля? На що дівчина грубо відповідала, що немає в неї часу на нього. Краще б допомагав більше біля донечки.
Віктор і так грається зі своєю Каріною, вночі встає, коли маленька плаче. А зранку йде на роботу. При цьому не сперечається і не перечить дружині. Два роки прожили разом, а Юля не змінилася. Ще більше стала сварити чоловіка. То грошей замало, то не допомагає. А сама хоч би слово привітне мовила до чоловіка. Доньку забезпечуватиме, а з Юлею розлучається. Дружина тільки посміхнулася. Була впевнена, що чоловік походить, походить, та й повернеться додому.
Минув місяць, Віктор не повертався. Натомість прийшло повідомлення про розлучення. Юля опустила руки, не чекала, що Віктор і справді кине її. А колись так кохав.
