Моя дружина здавалась мені ідеальною обраницею. Успішна, мила, самодостатня, гарна. Ми мали трійко діток, які тішили нас з дня в день. Мені навіть не вірилося, що я така щаслива людина. Та в якийсь момент все пішло на спад.
Сам я виріс у звичайній, середньостатистичній сім’ї. Батьки виховували мене строго і постійно навчали, як правильно жити. І постійно говорили, що якщо я надумаю одружуватися, то маю на сто відсотків бути впевненим, що ця жінка буде моя на все життя.
Тепер я таку думку доношу і своїм дітям. Але ось сину моєму не так пощастило у сімейному житті. Можливо, дівчата нині пішли не такі. Роман багато досягнув у своєму житті, вивчився, знайшов престижну роботу. А от із стосунками ніяк не виходить. Здається, зараз дівчата дивляться в очі, а сканують твої банківські рахунки.
Якось із життя пішла моя теща і батько моєї дружини переїхав до нас. Сама Оля багато плакала і страждала. Та з часом все, здається, налагодилось. Та знову намалювалось одне «але».
У покійної тещі був пес. Гарний на вигляд, та от такий вибагливий та невихований. Вічно на всіх кидався, дітей з ніг валив. Я багато разів намагався найняти спеціалістів, які б трохи присмирили собаку, та нікому нічого особливо не вдавалося. Вихід був один – позбутися пса.
Та тесть як тільки почув про це, то категорично нам це заборонив. Але з часом ситуація тільки погіршувалась. Заріс весь шерстю, а ніхто не міг підступити до нього, щоб підстригти. Навіть спеціалісти не змогли з ножицями підійти. Хоч бери та наркоз давай.
Прийшла молода дівчина і мовчки відвела собаку. Їй вийшло його підстригти без жодного поруху тварини. Я був в такому шоці, що просто не передати словами. Такого ще не бачив у своєму житті. Та дівчина мені все пояснила:
– Розумієте, Граф просто дуже важко переніс втрату хазяйки. Він думає, що її вкрали або вона покинула його. Тим більше хазяїн постійно сумує і часом плаче. Вам потрібно якось поговорити з ним.
Після розмови я повіз пса прямо до дому батьків дружини. Там став пояснювати йому все, що трапилося останнім часом. Пояснив відсутність хазяйки. Він дивився мені в очі і навіть не гавкав, не ричав. І лише після мого двохвилинного мовчання Граф завив.
На наступний день вся моя рідня була шокована від спокійної поведінки собаки. Таким його ще ніхто не бачив. Мій син захотів особисто познайомитися із тою дівчиною, адже подумав, що тільки хороша людина може знайти спільну мову навіть з тваринами.
Не повірите, але між ними швидко зав’язалися стосунки і через рік ми відгуляли пишне весілля. А нещодавно я взагалі став дідусем. Щодо пса, то він і досі живе з нами і радує всіх своєю грайливістю.
