Ми з чоловіком живемо три роки. Романтичні відносини давно в минулому. Я зрозуміла, що це таке, бути одруженою. Нескінченне готування їжі, прибирання, прання носків і іншого одягу чоловіка. А ще, в мене немає часу провести вечір з подругами. На відміну від чоловіка, я тільки зобов’язана. А в нього вистачає часу на друзів, на пиво, чи інші забаганки.
Останнім часом чоловік відноситься до мене зверхньо. Грубить, постійно намагається принизити при знайомих. Дістало. Я сварилася, а потім розділила кімнати. У вітальні мешкаю я, а чоловіку залишила спальню. Телевізор забрав до себе, та він мені й не потрібен. Я його не дивлюся. Кімната моя закривається, так що сплю міцно.
Вже тиждень я, немов проснулася від тяжкого сну. Ходжу з подругами вечорами, ходила в перукарню, зробила нову зачіску. Відмітила, що грошей витрачаю мало, адже не купую багато продуктів. Для мене однієї вистачає. Радію життю. Кожного дня в мене є плани, які радують мене, вільного часу наразі вистачає на всі заходи, які намітила на тиждень.
А чоловік. Поглянула на нього через три дні. Зарослий щетиною, сорочка не прасована, готувати не вміє, тому перебивається пельменями та кавою. В його кімнаті брудно. Тільки наразі зрозуміла, що мене нічого не тримає. Добре, що не встигли дітей народити. Так що подумаю, чи продовжувати жити з чоловіком, чи розлучитися.
А він уже декілька разів намагався помиритися. Звик до гарного життя, є ким понукати. А коли прийшлося самому за собою дивитися, вже не те. Як я раніше не помічала, що він тільки й може командувати. А що ще його мама навчила? Я думаю так. Поживу ще декілька днів сама, а потім, якщо хоче миритися, то нехай приймає мої умови. Допомагати по господарству, готувати разом чи по черзі, гроші не ділити, а щоб я мала право розпоряджатися.
Якщо мої умови не підходять, то я не проти й розлучитися. Адже як гарно відчувати себе вільною від нескінченних зобов’язань. І знайомі за ці дні мене не впізнають. Говорять, що виглядати стала набагато краще, ніж зовсім недавно. А я й одяг змінила, не тільки зачіску.
Можливо хто проти моєї позиції. Та це справа кожного. Хто хоче почуватися вільною, як я. А хто бажає бути потрібною своєму чоловіку кожної миті, і прислуговує йому, забувши про себе.
