Таня після закінчення зміни завжди любила зателефонувати до свого друга Олега. Так дорога додому минала швидше і цікаво!
Цього разу Олег чомусь не відповідав на телефон. Дівчина за десять хвилин набрала знову номер і почула очікуваний голос.
Запитала, де він і чому так довго не відповідав. Хлопець зам’явся, казав, що трохи сьогодні затримується, є непередбачувані справи.
Таня відчула в голосі Олега невпевненість. Вона попрощалася, але телефон не поспішала вимикати. І тут вона несподівано почула дівочий голос:
-Заїдемо до тебе?
-Давай! – відповів Олег.
Дівчина трохи вагалася, а потім все-таки рішучим кроком направилася до Олега. Її несла якась невидима сила. Вона не могла опиратися цьому бажанню, хоч і розуміла, що це може бути кінець їхніх стосунків.
Вони зустрічалися вже майже два роки. Таня часом натякала, що пора б уже визначитися в стосунках. Вона не проти була вийти заміж. Он її подружки вже майже всі заміжні. Дехто вже встиг стати мамою.
А вона? Вона досі не знає на що очікує Олег. Між ними наче є почуття. Однак Олег чомусь відмовчується, коли доходить до серйозного. Таня не хоче пришвидшувати події, але й бути в невизначеності їй також нецікаво.
Дівчина стрімко піднялася на другий поверх. Тихенько прокрутила ключ у дверях і поволі відчинила двері. Ще з порогу вона побачила незнайомі жіночі туфлі в коридорі. На підлозі валялася похапцем знята жіноча одежа.
Таня не забажала заходити далі. Вона прямо під дверима в квартирі залишила ключ і прожогом вискочила, наче була ошпарена окропом.
Вона тепер знала всю причину мовчання Олега. Вона знала, чому він не поспішав кликати її заміж. Єдине, чого вона не розуміла, навіщо він стільки часу крутив їй голову?
