Моя історія здається такою, як і багато інших. Ми з чоловіком жили добре. Я його сильно кохала, тому й не помітила перемін, які сталися. Ми разом купили квартиру, машину. В нас росте син. Їздимо відпочивати кожен рік на море. Кожного разу в інше місце.
Коли чоловік став віддалятися, я й не помітила. Одного разу він прийшов додому задумливий, і повідомив, що розлучається зі мною. Чесно признався, що в нього є інша. Для мене те як грім серед ясного неба. Я нічого не підозрювала. Адже разом ми одинадцять років. А він швиденько збирав свої речі. Я не сварилася, а просто дивилася на все те, і не вірила.
Коли Ігор пішов, я довго приходила до тями. Він не кинув нас, спілкувався із сином, допомагав фінансово. Вони стали більше спілкуватися, ніж коли чоловік жив зі мною. А ми з Ігорем стали друзями. Про його особисте життя я не запитувала. До того часу я взяла себе в руки, і наполегливо працювала. Це принесло свої плоди. По перше, мене підвищили. А по друге, я менше думала про колишнього чоловіка, і душа моя зцілювалася.
За підвищенням збільшилася і зарплата. Наразі я можу собі дозволити гарний одяг, салон краси. Ми з сином їздимо відпочивати. Після однієї такої поїздки, коли приїхали, дізналися, що Ігор потрапив у аварію. Наразі в тяжкому стані. Ми, не перевдягаючись, поїхали до нього в лікарню. Не буду описувати, скільки часу ми боролися за його повноцінне життя. Я возила його до різних світил медицини, і нарешті знайшли лікаря, який допоміг стати Ігорю на ноги. Ми заспокоїлися тоді, коли Ігор почав ходити на милицях.
Я знову вернулася до повноцінного життя, до роботи. Ігорю нічого не загрожувало. А нещодавно на моєму робочому столі, вранці, коли прийшла на роботу, побачила букет квітів, подарункову коробочку і записку: «Ти вийдеш за мене заміж знову»? Що сказати? Я в роздумах.
