Ользі було 40 років, коли вона вже керувала власним успішним бізнесом у столиці, переїхавши туди з невеличкого міста. У столиці вона закінчила університет, почала викладати, а потім все різко почало змінюватися і вона покинула навчання, вирішила відкрити власну компанію з продажів, багато колег з колишньої роботи пішли за нею. Оскільки вона постійно була зайнята розвитком компанії, то на побудову особистого життя часу у неї не залишалось. Всі її стосунки були короткотривалими та не дуже щасливими.
Головна причина цього полягала у тому, що вона не хотіла коритися чоловікам, а хотіла ними керувати. Коли вона починала стосунки з сильними чоловіками, то вони не могли знайти компромісів, боролися один з одним, а слабкі чоловіки починали жити у своє задоволення її коштом.
Загалом за кілька років жінка змінила двох чоловіків-деспотів та двох альфонсів, намагаючись знайти того самого, з ким створить сім’ю, а у кінці просто облишила це і вирішила, що просто хоче мати дитинку. Звісно, народити її було не так просто, тому жінка дуже відповідально поставилась до цього рішення.
І тут, на диво, у них була зустріч однокласників і вона розговорилась про життя з Максимом, він всі студентські роки її кохав.
– Ну, хіба не чудовий біологічний батько? – думала про нього жінка – Перш за все з хорошої родини, без шкідливих звичок та ще й дружини не має, проблем не буде! Звісно, заробляє він менше мене, але ж під вінець мені з ним не йти! От і добре, що можна родити дитинку від знайомого, недаремно ж кілька років товаришували!
Після зустрічі однокласників Максим сам нагадував про себе, згадав про перше кохання і нахлинули колишні почуття. Вона радісно на все відповідала, хоча і знала, що її потрібно це лише, щоб досягнути мети, а далі можна розбігтися.
Жінка завагітніла вже через пів року, батько був на сьомому небі від щастя і відразу запропонував її одружитися. Вона відмовилась і повідомила, що цінує свою свободу, тоді він попросив дозволу спілкуватися з майбутньою дитиною. Оля не хотіла, щоб якийсь чоловік впливав на виховання її дитини, або мав з нею хороший зв’язок, її хотілось все вирішувати самій.
– Ти думаєш, якщо я відмовилась одружитися з тобою, то буду рада бачити тебе вихідними? – думала про себе жінка.
Вона не стала відповідати на це питання, але пообіцяла, що якщо щось трапиться, то повідомить. Наступні місяці вони не бачилися і не говорили, жінка всіма можливими способами уникала його, а потім він припинив спроби достукатися до неї та вона понадіялась, що він змирився.
Але Максим хотів бачити свою доньку, тому коли дівчинці було лише 7 днів, її батько стояв на порозі та прохав маму хоч одним оком подивитися на донечку. Ольга не могла відмовити, тим паче її було важко одній справлятися з донькою, вона часто вередувала і плакала, а жінці ще потрібно було розв’язувати питання бізнесу.
Оля вирішила, що поки Максим посилить з донькою, вона зможе розв’язувати якісь питання бізнесу, обіцяючи сама собі, що вперше і востаннє дає таку слабину.
Через два тижні батько знову стояв на порозі та цього разу Оля зустріла його радісно, її не хотілось довіряти дитину няні, а розв’язувати питання було потрібно та й ніхто не міг поділити її радості, тому що у всіх подруг давно дорослі діти, а він міг.
Чим довше Оля росла разом з донькою, тим ясніше хотіла бачити поруч з собою чоловіка, з яким можна було б розділити кожну радісну та гірку мить. Незабаром жінка сама почала кликати до себе Максима.
А через пів року він знову зробив її пропозицію і цього разу вона погодилась.
