Почалось це все з того, що ми з подругою звично сиділи у кафе та розмовляли про все на світі. Таня, моя подруга, давно одружена, вже має двох дітей, на життя скаржиться рідко, у неї все добре, звісно, труднощі також бувають, але тимчасові. За сім’єю ще й встигає кар’єру будувати. Я старша за Таню на 5 років, мені вже 35 і я досі не одружена, дітей також не маю, з кар’єрою у мене не складається, роботу маю, але ніяк не розвиваюсь у ній, вистачає стабільності. І от недавно мені запропонували одружитися.
– Розумієш, у мене не має сильних почуттів до Ігоря, він мені подобається, як людина, спокійний, добрий, але нічого більше…. Він мені не подобається зовнішньо, у ньому є звички, які дратують мене, але все це перекриває його турбота про мене та відповідальність. Я точно знаю, що він мене кохає, постійно ходить за мною, переживає, цінує. Всі навколо мені говорять: «треба брати»! Але як же брати, коли у мене до нього не має почуттів… Але з іншого боку, а якщо я відмовлюсь і нікого більше не зустріну? Ти ж знаєш, як я вже хочу швидше няньчити діток! Набридло мені те життя самотньої та незалежної! Як мені бути? – говорила я, не знаючи, як бути далі – Мені інколи аж вжарити його хочеться, коли він говорить, мене багато чого дратує, але ж відмовитися… Та й він непогано заробляє, міг би забезпечувати мене з дитиною у декреті! Все могло б бути чудово, якби у мене були почуття!
Подруга весь цей час уважно вислуховувала мене, підтакувала, а інколи й сама говорила щось образливе про мого нареченого.
Весь цей час я крутила телефон у руках, хвилювалась, ділячись почуттями та помітила, що половина нашого діалогу записалась і надсилалась нареченому, з яким я переписувалась до цього про зустріч. Я надіялась, що встигну видалити це голосове, але надто пізно схаменулась він уже його прослухав. Найгірше, що там було про те, як я не хочу одружуватися і гидкі коментарі подруги.
Я вирішила не телефонувати йому, чи був у цьому сенс після того, що він почув? Мені здається, було очевидно, що таке не пробачається.
Мені довгий час було соромно перед ним, але він ніяк не виходив на зв’язок, ми продовжили жити окремо. Інколи мені дається, що сама доля вирішила врятувати нас двох від нещасного шлюбу, тому що вже через рік я зустріла чоловіка, з яким у мене взаємні почуття і зараз ми чекаємо дитину, а кілька днів тому він зробив мені пропозицію, хоча я говорила йому, що це для мене не має жодного значення, головне, щоб він був поруч.
