З подругою Жанною поїхали ми на море. Зайшли у якесь підозріле кафе, щоб поїсти. Для себе я нічого поживного не знайшла, тому відразу відмовилася від споживання будь-якої їжі у цьому сумнівному закладі.
А ось Жанна замовила собі піцу з сиром та ковбасою.
– Не боїшся отруїтися? – запитала я.
– Ні, але шкода, що з нами немає Містера Позитива. – зітхнула подруга.
Я спочатку нічого не зрозуміла. Тоді Жанна вирішила мені все пояснити:
– У нас на роботі є чоловік. Якось ми помітили, що він працює за комп’ютером і сміється. Всі думали, що він у якісь ігри грає або щось кумедне дивиться. Але ж ні. Придивилися – він звіт пише. Ми вирішили, що у нього «не всі вдома». На запитання наш колега завжди відповідає однією фразою: «Просто чудово!». «Як погода?» – «Просто чудово!». А на вулиці злива трохи не з градом. «Як відпочив?» – «Просто чудово!». А насправді десь на ставку комарів годував і навіть риби не наловив. Тому й назвали ми його Містер Позитив. Поблизу нашого офісу немає нормальних закладів харчування. Доводиться інколи до генделика місцевого забігати, коли не встигаєш з дому щось з собою прихопити. Так от… Заходиш з ним туди. Він обов’язково знаходив щось добре у пиріжках з незрозумілою начинкою. Дивно, але ніхто ніколи не отруївся. Бо всі на позитив налаштовані.
Далі Жанна розповіла, що цей чоловік завжди вважає найкращим усе, що траплялося на його шляху. Через те колеги почали ходити до Містера Позитива, якщо у когось був поганий настрій. І це допомагало.
– До речі, і дружина у нього так ж, і діти. Вони радіють кожній хвилині життя. А позитивне шукають навіть у дрібничках. – продовжила Жанна. – Буду їсти, як наш Містер.
Вона обережно відкусила шматочок і почала говорити:
– Яке ніжне м’яке тісто, просто тане у роті… А ковбаска запечена, з хрумкою скоринкою. Сир має неймовірно вершковий смак! Помідорчики просто ідеально доповнюють цю смакоту.
Я дивилася на Жанну, з яким захопленням вона їла піцу. Тоді не втрималася і взяла й собі шматочок.
