Я щиро можу похвалитися своїми стосунками з батьками дружини! Недавно ми з дружиною святкували п’ятиріччя нашого шлюбу і тільки зараз я зміг зрозуміти, яке це рідкість! До речі, живемо ми у квартирі бабусі дружини по маминій лінії!
Я намагався відмовитися від пропозиції жити там, бо думав, що не «по-чоловічому» жити у квартирі своєї дружини й повторював, що це тимчасово, доки ми не купимо щось власне. Тестя і тещу ображали такі мої слова, бо вони вважали своїм обов’язком забезпечити єдину доньку житлом й хотіли, щоб ми жили саме там. Після довгих розмов з ними та з дружиною я погодився на таке їхнє рішення, тому на відкладені гроші через рік після весілля ми купили машину.
Ми з дружиною маємо двійко красивих дітей, що обожнюють своїх бабусь та дідусів, але саме з батьками дружини у них утворився особливий зв’язок і я не можу їх у цьому звинувачувати, адже, хоча мої батьки й жили неподалік, та більше уваги приділяли дітям молодшої сестри, а моїм, коли випаде нагода. Зі своїми батьками я про це ніколи не сперечався, бо розумів, що це їхній вибір й потайки радів, що у дітей все одно є дідусь і бабуся, які їх сильно люблять.
До того ж можна сказати, що вони прийняли мене, як рідного сина, якого вони ніколи не мали. Вони підтримують всі мої ідеї й завжди щиро радіють за мої успіхи. Я вирішив віддячувати їм тією ж «монетою», тому часто допомагаю їм на дачі й загалом.
До речі, про дачу, вона у нас велика з габаритним городом, тому ми не тільки відпочиваємо там, а й добряче працюємо.
Перед Новим роком зателефонувала теща й попросила, щоб ми сім’єю приїхали до них на дачу святкувати Новий рік. Оскільки ми нічого не планували, то з радістю погодилися на їх пропозицію. Доки ми приїхали, то теща вже встигла накрити стіл, а тесть, розпалити вогонь й замаринувати м’ясо, щоб ми разом готували смачний шашлик!
Я залишився на вулиці допомагати тестеві, а дружина з дітьми відправилися у будинок допомагати тещі. Я відправився за новими дровима за ріг будинку й випадково став свідком розмови моєї тещі та її сусідки.
– Оце у вас зять молодець! Видно відразу, що господар! Мабуть, ви не можете припинити радіти, як доньці пощастило! – мовила сусідка.
– Звичайно, що господар! А хто б хорошим господарем не став, коли все на блюдечку принесли! – вся моя радість від слів сусідки зникла в одну мить. Схоже, вона мала на увазі, що у мене не має вибору бути добрим чи поганим, бо мені треба зберегти все те добро, яке вони мені «на блюдечку» принесли?
Я не став якось показувати, що почув сказане, бо зовсім не хотілось псувати всім свято, чи хороші стосунки у родині, але не знаю, чи зможу я довго тримати образу на лицемірну тещу, що гризе мене зсередини!
