Наш старший син проживає в будинку за містом, куди ми часто їздимо погостювати. Інколи забираємо онуків, щоб молодь залишилась на одинці. Першого травня вин з невісткою запросили нас та молодшу дочку з родиною до себе на пікнік. Звичайно, ми з донею були раді, адже хотілося відпочити від міської метушні. Та й вихідний день. Що може бути кращим, ніж провести його в колі рідних?
Напередодні ми домовлялися, що маємо витратити по п’ятсот гривень з родини, щоб грошей вистачило і на випивку, і на різні смаколики та навіть шашлик. Усі з нетерпінням чекали вихідного.
Коли ми з дружиною приїхали до дітей, то побачили, що нас сильно ніхто й не чекав. На столі була смажена картопля, огірки і помідори. Кілька булочок і багато пляшок пива. Аналогом шашлику були курячі крильця, з погано вискубаним пір’ям. Хоча син знав, що ми з дружиною ніколи не любили такий продукт.
Ми були сильно розчаровані, адже виховували дітей зовсім по-іншому. Власним прикладом показували, що коли в домі гості, на столі завжди найкращі страви й вишуканий посуд. А натомість побачили пластикові скляночки й тарілки, які розлетілися по всьому саду та зухвалу посмішку невістки. Ну хіба ж так гарно?
Розумію, у житті бувають різні ситуації. Відсутність коштів, неможливість купити продукти чи сходити до магазину. Але хіба можна заздалегідь запрошувати гостей, знаючи, що нічим почастувати. Нам соромно за своїх дітей…



