Юля жила у невеличкому містечку. Ще з дитинства вона любила дивитися французькі фільми. На уроках іноземної мови розглядала картинки урбаністичних пейзажів та вірила, що колись обов’язково житиме у Парижі, столиці високої моди.
Їй подобалися великі та красиві новобудови у цій країні. Вона вважала французів вишуканими людьми. У їхніх будинках стояли великі обідні столи, за якими вечеряла вся сім’я. Запашна кава та круасани на сніданок – це те, що вона обожнювала. І навіть одягалася Юля, як справжня француженка.
У двадцять років дівчина поставила собі ціль – вийти заміж за француза, щоб відчути справжнє життя. На сайті знайомств Юля познайомилася з чоловіком Андре, який жив у невеличкому місті Франції. Він був старший неї на десять років. Дівчина вирішила: «Нічого, ми обов’язково переберемося до Парижу. Я це точно знаю!»
Вона підтримувала стосунки на відстані з цим чоловіком приблизно пів року. А потім оформила документи та поїхала до нього.
Її майбутній чоловік розповідав Юлі по скайпу, що він забезпечений, обіцяв їй розкішне та щасливе життя. Дівчина вірила йому, тим паче Андре оплатив їй дорогу до Франції.
Коли вона прилетіла до країни, він зустрів її. Юля відразу помітила, що автомобіль у нього дешевий та старенький. Потім він повіз її у свою невеличку квартиру. Всередині житло виглядало бідним. Виявилося, що чоловік працював звичайним булочником, а не бізнесменом. Зарплатня у нього теж була мізерна. Навіть містечко, де він жив, абсолютно нічим не нагадувало ті краєвиди, які Юля роздивлялася на картинках у юності.
Тепер моя подруга розповідає мені, що Андре любить «прикрашати» свої розповіді. На початку знайомства він говорив, що має власний бізнес. Він збанкрутував, а у переписці не хотів це повідомляти, аби не розчарувати дівчину. Андре обіцяв, що це тимчасово, але минуло вже п’ять років, а ситуація не змінилася.
Юля народила йому двох дітей. Живуть вони бідно, не тим життям, звісно, про яке мріяла подруга. Але вона продовжує вірити, що це все тимчасово і потім усе налагодиться. Тож додому вертатися не хоче.
