Я одружилась з чоловіком ще коли мені було 20 років. Про університет я забула давно, тепер займаюсь вихованням донечки. В мене чоловік майже ідеал, бо і працьовитий, і турботливий. Єдина його вада — постійна зайнятість і його мати.
Ніна Григоріївна дуже сучасна жінка. У свої 69 вона досить активно подорожує й завжди одягається зі смаком. Вона працювала адвокатом, мала власну фірму, якою тепер керує мій чоловік Святослав. Я її дуже ненавиджу. Спитаєте чому? Ну, по-перше, вона щоразу при зустрічі згадує, що в мене немає вищої освіти й натякає, що я дурна й тільки на домогосподарки й гожуся. По-друге, вона постійно забуває про моє день народження й дарує лише алкоголь з АТБ: то вино, то коньяк, то набір алкогольний.
Але коли вона на 10-ти річчя донечки подарувала кіндер-сюрприз, я взагалі лютувала. Ще тиждень назад хизувалась, як вона злітала чудово в Грецію і які вишукані страви куштувала. Я от жодного разу не була в іншій країні й моя дочка також. Хоч би раз її взяла в якусь подорож, але ж ні. Подорожує зі своїми подругами, а грошей купити та порадувати свою внучку в неї немає. От що це за бабуся така? В мене й моїх знайомих нормальні свекрухи, на яких не соромно дітей лишити і які останнє віддають своїм внучкам й купують все задля їхньої усмішки. Моя свекруха не той варіант. Кіндер сюрприз і вино з супермаркету для неї максимум.
Якось моя дочка мене спитала: “А що моя бабуся мене не любить? Моїм однокласникам бабусі все щось дарують!” На це я й не знала, що відповісти. Поговорила з чоловіком. А він сказав, його матір вже не зміниш. Бувало й таке, що вона в дитинстві навіть рідному синові нічого не дарувала. Все для себе тільки коханої!
