Якщо хтось ще пам’ятає, то в радянські часи була 8-літня та 10-літня програма навчання. Принципово я закінчив всього 8 класів, бо бажання навчатися в мене не було, тому вирішив, що піду працювати.
Директор полегшано зітхнувши віддала мені атестат та відправила мене на всі чотири сторони. Я звісно ж сказав батькам, що не хочу далі вчитися, тому піду на роботу та буду заробляти гроші. Батьки нічого мені не сказали. Батько просто пожав плечами та допоміг влаштуватись на роботу, а мама просто підтримала мене та вчинок батька.
Перший робочий день. Я вдягнувся, набризкав на себе достатньо парфуму. Треба ж перше враження хороше створити. Батько ж наказав піти до ЖЕКу та найти Степанича. Ну я так і зробив. Приходжу в ЖЕК, а там той Степанич стоїть, довольний такий, посмішка від вуха до вуха. Зуцстрів так мене, ніби я його спасіння якесь.
Думаю нічого собі, як зустріли, певно працювати буде також легко, якщо з керівництвом так пощастило.
Тут він запитав де мій одяг робочий. Я сказав, що вже в ньому, але він відправив мене до завхоза, щоб той видав мені робу. Це мене трохи піднапрягло, але я подумав, що може в них тут для всіх однакова форма.
Потім мене відправили до водія ГАЗу та посадили в кабіну. В кабіні тхнуло каналізацією, але я подумав, що мені причулося.
Приїжджаємо ми на об’єкт, виходжу, мені дають трубу та кажуть тримати. Виявилось батько мене влаштував вигрібні ями чистити. По закінченню робочого дня я мився разів 5-6, але те лайно мені ще довго смерділо. В кінці місяця я отримав свою першу заробітну плату – 400 гривень. Для того часу це було дуже непогана сума.
Я сказав батькові, що краще я вчитись піду. Краще вже буду перебирати папірці з дипломом ніж лайно прибирати. Батько ж посміхнувся та сказав, що радий за те, що я зробив правильний вибір. Він дав мені цінний урок без всяких скандалів та сварок, на моєму ж досвіді.
