Син декілька років тому одружився зі свої однокурсниці. Мій Андрій був просто у захваті від того, що почав мешкати у столиці, хоч й в гуртожитку. Вже через рік він зі своє дівчиною вже винаймав власне мешкання. Ще через рік вони одружилися. Мене та батька Андрій особливо не питав порад. Та й зрештою це його життя, і йому відповідати за помилки.
Його дружину я бачила лише два рази. Перший раз – ще як дівчина. Вони приїхали до нас з батьком на Різдво, а другий раз вже на весіллі. Я не могла сказати нічого поганого про неї. Але й особливої симпатії до неї я не відчувала.
Місяць тому я вирішила поїхати в гості до дітей. Зібрала сумки з гостинцями. Наготувала домашніх закруток та засолів. Моя сестра передала домашнього меду з власної пасіки, моя мама віддала м’яса з нещодавно відгодованого кабана. Я ледве змогла помістити всі свої сумки до потягу. Довелося навіть доплачувати за додатковий багаж.
У столиці мене зустрів син. Ми разом доїхали до його квартири на таксі. Його дружина в цей день була на роботі. Мені вистачило тільки зайти до квартири, щоб побачити весь той гармидер, який панував там. А коли я відчинила холодильник, то ледве могла стриматися від своїх коментарів. Там окрім кількох пляшок кефіру та персиків у пакеті нічого не було. Як я в той момент зраділа, що привезла з собою власний провіант.
Коли прийшла моя невістка, то я вже встигла приготувати якусь вечерю з того, що привезла. Я нічого їй не говорила. Зрештою, це їхнє життя. Але мені було прикро, що мої діти знаючи, що я маю приїхати не змогли нормально мене зустріти. Невже я не заслуговую на нормальну зустріч, а не пляшку кефіру та персик. Не дивно, що мій син значно схуд.
