Чи то карма якась, чи просто випадковість, та у двох рідних братів одночасно настала життєва криза.
У молодшого Богдана дружина перебувала за кордоном на заробітках. Звідти вона повідомила, що у неї є інший і вона збирається залишатися на чужині. Як виявилося, їй не була потрібна семирічна донька. Також вона вирішила продати свою квартиру, де жили її чоловік та дитина.
Старший Михайло розлучився зі своєю дружиною через її легковажність та пияцтво. Він зумів переконати суд, що матері не можна довіряти сина. Тому Павлика залишили з ним.
Михайло на той час жив у добробуті, отримував хорошу зарплатню та мав власне житло. А ось у Богдана квартири не було. А компанія, де він працював, збанкрутувала. Тому він залишився і без житла, і без роботи. Богдан попросив братової допомоги. Той не відмовив, дав притулок Богдану та племінниці.
Важко було обом спочатку. І на душі було сумно, що негідними їх дружини виявилися. Та й матеріально скрутно було деякий час. Усі зароблені Михайлом гроші йшли відразу на чотирьох: двох дорослих чоловіків та двох дітей.
Минуло сім років. Життя змінилося. Обидва брати одружилися вдруге і мають чудових дружин. Богдан започаткував власний бізнес з надання ремонтних послуг. Він зміг придбати власне житло та стати забезпеченим.
Молодший досі пам’ятає допомогу брата і вдячний йому за цей вчинок. Нещодавно подарував Михайлу нове авто.
Якось старший брат запитав молодшого:
– Тобі не шкода на мене витрачатися?
– Ти ж мене не залишив у важку хвилину, тепер бачити твою усмішку на обличчі – для мене найбільша радість!
Правду говорить народна мудрість: «Що посієш, те й пожнеш!»
