Я вже вкотре боюсь приходити додому. Причина — моя дочка Ангеліна. Вона виросла бойовою й дуже агресивною. Певно, що ці риси успадкувала від батька, який зараз за ґратами через торгівлю наркотиками. Я працюю вчителькою початкових класів й маю досить спокійний характер. Як говорить мені моя подруга, у мене дуже м’яка й слабохарактерна натура, тому й всі цим користуються. На додаток, моя подруга Ліда стверджує, що саме через це моя дочка зневажає мене й ставить в ніщо.
І це дійсно так. Я ніколи не могла їй щось заборонити робити чи зупинити її вчинки. Вона вже з 12 років робила що хотіла, приходила і йшла коли заманеться, брала гроші від мене й приводила якихось недоумків у мій будинок, а в мене не вистачало духу їй довго перечити. Тим паче коли у квартирі якісь хлопці, то вона й погрожувала мені часто. Я припинила чинити їй опір й дала волю роботи по-своєму! Результат невтішний.
Моя подруга більше не могла цього бачити й дала мені ефективну пораду — прогнати Ангеліну з дому й змінити замки, аби вона трохи пожила сама й зрозуміла мою цінність й роль у її житті. Я так і зробила! Навіть прийшлось викликати поліції, бо вона почала ламати двері — вона сильна й відважна дівчинка. Цього в неї ніхто не відніме.
Ось і я стала жити самотньою вдовою без дітей і чоловіка. Я думала, що Ангеліна повернеться вже за 2 дні й вибачиться й прийме мої умови. Їй же всього 15 років, довго не протягне. Але їй вже немає зо 5 місяців і я не знаю, навіть де вона. Останній раз отримувала про неї звістку ще місяці тому. І тут вона з’явилась на порозі у сльозах вагітною. Я звісно прийняла її, однак не очікувала, що стану бабусею. Але бачу, що вагітність її трохи змінила, та й розбите серце трохи заспокоїло її гучний характер. Тепер готуємось до пологів. Я все думаю, якби я їй не відпустила, то цього б не сталось. Як зараз я буду їх обох утримувати? Чи вистачить у мене сил і зарплати?
