Ми стикаємось з нахабною поведінкою інших практично щодня. І я, заставши подібну ситуацію, не зміг сидіти в стороні. І дуже сподіваюсь, що ви візьмете з мене приклад та не станете терпіти таке відношення.
Деколи стає цікаво, де люди беруть стільки ненависті? Де цей резервуар зла знаходиться?
Якось я їхав потягом та застрибнув до вагону в останню хвилину. Моєю супутницею була мила літня пані. Вона мовчки сиділа та дивилась у вікно, а сумку поклала під сидіння, щоб та не заважала. В мене завжди викликали ніжну посмішку такі бабусі, тепло від них якесь йшло, доброта.
Пройшло небагато часу і до нас в купе зайшла провідниця, щоб перевірити квитки. Бабуся надала квиток на перевірку та дуже ввічливо попросила провідницю допомогти їй застелити постіль, бо самостійно це зробити в бабці не вийшло. Але це звичайне прохання дуже розлютило провідницю.
-Ці пенсіонери в край обнагліли! Якщо вже не можете себе обслуговувати самостійно – їздьте з супроводжуючими, або взагалі дома сидіть та не вилазьте звідти!
Бабці намагалась спокійно нагадати провідниці, що це входить в її службові обов’язки, проте ця фурія вже не зупинялась:
-Хоч ще одне слово про мої обов’язки і я вас висаджу на наступній ж зупинці! Ви знаєте яка в мене зарплата?! Я за такі дрібні гроші не збираюсь вас обслуговувати!
Я одразу увімкнув камеру, як тільки вона почала грубити бабусі, бо відчув, що треба якщо що мати докази. Тому ці її слова були записані. Я почав захищати бабусю та спорити з цією провідницею. На її крики прийшли інші пасажири. І це добре, вони були свідками.
В кінці-кінців я сам застелив постіль бабуні та коли ми приїхали та виходили з потягу я підійшов до тієї провідниці та сказав, що всі відео-докази тієї ситуації є і зі свідками контакт також, тому їй варто очікувати скаргу на неї її ж керівництву. Та побажав їй всього найкращого.
