Місяць тому моя дружина Світлана попросила мене з’їздити до села, щоб допомогти тещі по господарству. Жанна Семенівна сама жила і роботи там у неї багато було.
Мені, звичайно, не дуже хотілося у свій вихідний їхати казна-куди дві години. Але заради дружини я таки вирішив, що допоможу тещі. Став вдосвіта, щоб швидше впоратися з роботою. Не снідав нічого, бо на повний шлунок важче працювати. Сів в машину та поїхав у село.
Я з ентузіазмом працював, адже хотів закінчити роботу і швидше поїхати додому. Я перепиляв усі дрова на подвір’ї, наколов їх та заніс до дровника. До Жанни Семенівни приходили донька і зять, що живуть у цьому селі. Я натякнув, що було б непогано аби чоловік допоміг мені. Та вони проігнорували мої слова та пішли додому. Та не в цьому справа.
Я працював більше восьми годин у тещі на подвір’ї: вичистив у курей, полагодив хвіртку, заніс мішки з морквою та капустою до підвалу. Зрештою, дуже скоро я зрозумів, що зголоднів. Вже зробив усе – можна було б і пообідати чи навіть повечеряти уже.
Зайшов до будинку. На кухні сиділа теща зі своєю сусідкою. Вони голосно розмовляли і їли голубці. Запах смачної страви ще більше збудив мій апетит. Я зайшов до кухні і прямо попросив тещу дати щось поїсти. Жанна Семенівна лише подивилася у мою сторону і відвернулася. Ніби мене не почула. Тоді я повторив голосніше. А мама дружини відповіла так:
– Їдь краще додому. Світлана там, напевно, вечеряти наготувала вже. Вона тебе й погодує!
Запропонувала мені лише каву. Я був розгублений. Витратив свій вихідний, щоб допомогти тещі, а вона пошкодувала мені тарілку їжі? Вона ж навіть не подякувала мені за мою роботу!
Повернувшись додому, я поскаржився на тещу дружині. І що ви думаєте? Вона підтримала свою маму! Можливо, я у цій ситуації не правий?
