Сталася зі мною ця історія ще в далеких та важких 90-х. Тоді було дуже важко з роботою, а виживати треба було якось. І в той час всі йшли в бізнесмени. От і ми з дружиною не виняток. Я поїхав до Харкова зі своїм двоюрідним братом, речей закупити. Займалися ми спекуляцією: купили дешевше, а продали дорожче. Треба ж якось викрутитися, заробити.
В брата грошей було достатньо, він речами закупився по повній так ще й копійчина якась залишилась. А я зі своїм дріб’язком багато купити не міг, тому позичив у брата. Він ж одразу поставив умову, що дасть лише під відсоток в 10%. Робити було нічого – я й погодився.
Наступного дня після приїзду ми з дружиною стояли в свого прилавку, а брат у свого. Але як виявилося з нас продажники так собі. Але ми хоча б при роботі і хоч трохи але заробляємо. Але тут почав вимагати віддати борг двоюрідний брат:
-Ну і коли думаєш борг віддавати?
-Семен, ну ти ж сам бачиш, що торги не дуже йдуть. Зачекай декілька тижнів і я все віддам. Тим більше з відсотками, так як і домовлялися.
-Юра, то не дуже хороше діло. Ти або завтра віддаєш борг мені, або віддаєш товар.
-Семене, ти жартуєш?
-Ні, не жартую. Ти сам знаєш, які в мене зв’язки є. Того рекомендую завтра же ж віддати борг або тряпки ті!
Тоді я виніс всі речі, що були куплені за його гроші(я продав лише те, що сам придбав) і викинув прямо перед його порогом. Семен все перерахував та забрав речі нічого не сказавши. Наступного дня ті речі були на його прилавку.
Пройшло трохи часу і мене запросили на роботу на завод. Згодом підвищили до майстра цеху. Я був хорошим спеціалістом, тому таке підвищення отримав досить швидко. А Семен за цей час відкрив аж три ларьки за одягом. Проте знайшовся мужик поавторитетніше та забрав у мого брата його бізнес. Семен пішов на той ж заводи де працював я, та тепер був моїм підлеглим.
Зараз ми спілкуємося лише по роботі і не більше. Та ситуація назавжди зіпсувала наші відносини з двоюрідним братом. Тоді я зрозумів, що мати діло зі своїми родичами – ідея не з найкращих.
